Маріо Варгас Льоса - Зелений дім

після довголітнього ув’язнення, лоцман Ньєвес не знає, куди подітися. Його родина вже давно не його родина, а свої кращі роки він провів у в’язниці. Ньєвес наймається знову водити човни десь по маловідомих річках, яких безліч у сельві басейну Амазонки. Там загубиться колись і його шлях.

Поетичний, навіть у чомусь міфологічний, образ дона Ансельмо, завдяки якому в П’юрі певний час панує святкова атмосфера, несе й інше навантаження. Химерний карнавал Зеленому Дому з його десятиліттями не старіючим арфістом доном Ансельмо, що стає символом веселого, легкого життя, раптом обертається на глибоко трагічну історію, перетворюється на жахливу драму.

Монолог дона Ансельмо, який втратив у хвилину страшного горя зв’язок між реальністю і нереальністю, між колишнім і теперішнім, стає страшним свідченням зворотного боку карнавального Зеленого Дому, де повії та їхні клієнти, неспроможні на нормальні людські почуття, живуть лише поверховими пристрастями й дрібними насолодами, що несуть за собою горе й смерть.

Літній власник будинку розпусти закохався в неповнолітню сліпу дівчину Антонію. Викрадена доном Ансельмо й оточена винятковою увагою та лагідністю, Антонія стає його коханкою й згодом помирає від пологів. Згорає, підпалений отцем Гарсією, Зелений Дім, але донові Ансельмо вже до всього байдуже. Він перетворюється на волоцюгу, годується тим, що грає на арфі й стає улюбленцем Мангачерії (кварталу П’юри, де відбувається значна частина подій роману), його ім’я обростає легендами. Ніхто не знає правди про нього. Та він уже тільки існує, а не живе. Льоса неодноразово підкреслює різними засобами, що справжній дон Ансельмо помер разом із смертю Антонії. Тепер животіє він при доньці, яку народила йому, вмираючи, Антонія. Але донька практична й сувора; ставши власницею Зеленого Дому, вона дбайливо рахує гроші й досить суворо ставиться до нікчемного батька, який нічого не дав їй у житті, крім скандальної слави.

Ще одна трагедія. Можна взагалі говорити про те, що в романі «Зелений Дім» долі героїв визначає своєрідний фаталізм, дещо прикрашений гумором та іронією. Реальний у творі лише Час, який все змінює, який забирає в людей життя, рідних, близьких, вбиває в них почуття й пристрасті. Байдуже, як ти живеш, однаково вдіяти нічого не зможеш, отож живи, поки дихаєш, поки день, поки бачиш сонце й небо над головою і можеш рухатися, — така психологія мангачських гультяїв, друзів Літуми й завсідників Зеленого Дому, де «працює» Дикунка-Боніфація.

Письменник до певної міри поетизує їхнє порожнє існування (щось у них є спільного з гульвісами Дж. Стейнбека й з баїянськими «поетами життя» Ж. Амаду), проте суть їхньої нікчемності, убогості й спустошеності в романі Льоси проглядається значно сильніше. Це — письменник жорстокіший і реалістично суворіший. Він любить багатьох своїх героїв, навіть досить суперечливих у справах моралі, але водночас і бачить їх тверезими очима.

Ще один образ вражає нас після прочитання твору — образ саме Зеленого Дому, який символізує всю країну Перу, де невеличкі урбаністичні острівці оточені величезним зеленим килимом тропічної сельви. «Нашу країну, — каже письменник, — можна назвати «зеленим домом» і в прямому, і в переносному значенні ще й тому, що в ній упродовж десятиліть правили реакційні хунти».

Це вже чітка громадянська, суспільна позиція автора. Слід урахувати, що з часів публікації перших романів Льоса багато років прожив у еміграції в Іспанії та Франції, не маючи змоги повернутися до своєї країни, реакційний режим якої він суворо засуджував, а безправність, приниження людської гідності, знущання можновладців над бідними піддавав нещадній критиці.

Образ Зеленого Дому поширюється й на всю Латинську Америку, вкриту буйною тропічною та субтропічною рослинністю. У багатьох країнах цього континенту правлять, змінюючи одна одну, реакційні хунти. Розвиток капіталізму в умовах слаборозвинутої країни особливо гостро виявляє виразки буржуазного суспільства.

«Варварство» (або ж «природний» світ») — «цивілізація»… Таке протиставлення давно побутує в літературах країн Латинської Америки. Прибічники першого напряму вихваляють природне, «чисте» начало в людині, поетизуючи життя індіанців та негрів. Прихильники ж другого закреслюють минуле; вони спираються передусім на здобутки цивілізації в Латинській Америці, вихваляють нове, сучасне і вбачають тільки в індустріальному прогресі майбутнє континенту.

Маріо Варгас Льоса, виступаючи у своїх творах з гострою критикою суспільства, не шкодує критичного заряду на адресу обох цих напрямів.

Безперечно, минуле в Льоси виглядає романтичнішим, ніж сучасне: розбещення цивілізацією «природної людини», знищення її моралі — провідний мотив автора роману «Зелений Дім». Такою є доля й Дикунки-Боніфації, й більшості героїв — від Фусії до дона Ансельмо та лоцмана Ньєвеса. По долях усіх героїв проходить колесо цивілізації, розтрощуючи ущент ілюзії й найкращі сподівання.

Однак Льоса не ідеалізує ні своїх героїв, ні патріархальної минувшини П’юри, він показує, що «природна людина», розбещена цивілізацією, нездатна їй протистояти, а, отже, й вижити в своєму первісному вигляді. Тільки змінившись, знайшовши інший шлях у житті, інакше пристосувавшись до «навали» цивілізації, можна вціліти у великому «зеленому домі».

Вся творчість Маріо Варгаса Льоси — це пошук позитивного начала в латиноамериканській дійсності, яке є передумовою боротьби за оновлення суспільства, за очищення його від усілякої скверни.

Недарма в 1977 р. Маріо Варгас Льоса, даючи інтерв’ю редакції журналу «Латинська Америка», підкреслив, що загалом у латиноамериканській прозі, в якій є частка і його праці, проступає виразне передчуття кінця старого світу, і це визначає народження світу нового.

Юрій Покальчук

Інформація видавця

84.7Пе

Л90

Для романа известного перуанского писателя (род. 1936) характерна эпическая широта повествования, неожиданное переплетение сюжетных линий, оригинальное композиционное построение.

Девочку из индейского племени силой отнимают у родителей, помещают в монастырскую миссию, потом выгоняют на улицу, и она попадает в публичный дом. Разбойник Фусия мечтает разбогатеть какой угодно ценой, но умирает в нищете от проказы. Дон Ансельмо влюбляется в искалеченную девушку, похищает ее и держит втайне от всех в башне, где она трагически умирает…

Післямова Юрія Покальчука

Л 4703000000—206 М205(04)—88

КУ8.576.88.

© Український переклад, післямова, художнє оформлення. Видавництво «Дніпро», 1988 р.

ISBN 5-308-00189-8

Литературно-художественное издание

СЕРИЯ «ЗАРУБЕЖНАЯ ПРОЗА. XX СТОЛЕТИЕ»

ЛЬОСА Марио Варгас

Зеленый дом

Роман

Перевод с испанского Ю. В. Покальчука

Киев, издательство художественной литературы «Днипро»

На украинском языке

Редактор С. А. Коваль

Художник І. А. Вишинський

Художній редактор О. Д. Назаренко

Технічний редактор Н. К. Достатня

Коректор Л. Г. Лященко

ИБ № 3216

Здано до складання 29.06.87.

Підписано до друку 30.12.87.

Формат 70х100 1/32. Папір офсетний № 2.

Гарнітура таймс. Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 17,55. Умовн. фарбовідб. 17,876.

Обл.-вид. арк. 21,536. Тираж 30 000 пр.