Владислав Едуардович Теліпко - Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар

г) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

2) у порядку дисциплінарного провадження у випадках: а) порушення суддею вимог щодо несумісності; б) порушення суддею присяги;

3) у зв’язку з установленням певного юридичного факту: а) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді; б) припинення його громадянства;

в) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Смерть судді імперативно визначено як підставу для автоматичного припинення його повноважень.

Слід зазначити, що закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, стосується тільки суддів Конституційного Суду та суддів, які вперше призначаються на посаду. Решта суддів обіймає посади безстроково, але відповідно до п. 2 ст. 126 Конституції України вони повинні бути звільнені з посади після досягнення шістдесяти п’яти років.

Підстави набуття статусу судді нерозривно пов’язані з підставами припинення повноважень носія судової влади. Втрата або порушення якоїсь вимоги, обов’язкової для набуття статусу судді, призводить до порушення питання про припинення повноважень.

Звільнення судді з посади внаслідок порушення присяги. У встановленому Конституцією переліку підстав звільнення з посади немає таких підстав як звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного провадження, за професійною невідповідністю чи невідповідністю судді займаній посаді. Суддя може бути звільнений з посади за дисциплінарні правопорушення тільки у випадку порушення ним вимог щодо несумісності чи присяги. Водночас порушення суддею вимог несумісності є однією з форм порушення присяги, що випливає із сутності присяги судді.

Набрання законної сили обвинувальним вироком відносно судді є підставою припинення не тільки суддівських повноважень, але й статусу судді. Суддя звільняється з посади у разі вчинення злочину, в обвинуваченні якого його віддано до суду та у встановленому порядку визнано винним. Обвинувальний вирок стосовно судді повинен набути законної сили. Вирок суду з кримінальних справ набуває законної сили не з моменту його проголошення. Згідно зі ст. ст. 349, 354 КПК України на вирок суду першої інстанції може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Подання апеляції на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Тільки після остаточного вирішення справи в апеляційній інстанції вирок набуває законної сили. Також якщо стосовно судді набере законної сили обвинувальний вирок суду іншої країни, він підлягає звільненню з посади за цією підставою.

Припинення громадянства України є неодмінною та безумовною підставою звільнення судді з посади. Підстави, умови та порядок припинення громадянства України визначаються Законом України «Про громадянство України». До прийняття указу Президента України про припинення громадянства та набуття ним чинності суддя не може бути звільнений з підстав припинення громадянства.

Суддя звільняється з посади у випадку визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим. За загальними правилами, передбаченими ст. ст. 43, 46 ЦК України, особу може бути визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Судді можуть припинити свою судову діяльність за власним бажанням. Заява про звільнення судді за власним бажанням повинна подаватись до Вищої ради юстиції, яка згідно ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Вищу раду юстиції» вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з’ясування дійсного волевиявлення судді, а також, чи не мав місце сторонній вплив на нього або примус. Загальні підстави звільнення за власним бажанням передбачені ст. 38 Кодексу законів про працю України. Якщо суддя відпрацював на посаді судді не менше 20 років, він має право на вихід у відставку та набуття статусу судді у відставці (див. розділ X ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Стаття 101. Звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено

1. Вища рада юстиції вносить подання Президентові України про звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено, якщо:

1) суддя за повідомленням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України своєчасно не подав без поважних причин заяву про обрання його на посаду судді безстроково;

2) щодо судді Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення про відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково.

2. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді з посади у зв’язку з закінченням строку призначення із зазначенням дати, з якої суддя має бути звільнений.

3. Суддя звільняється з посади Президентом України.

4. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може виконувати свої повноваження із здійснення правосуддя з наступного дня після закінчення строку, на який його було призначено.

Стаття 101 коментованого Закону визначає порядок звільнення судді з посади у разі закінчення строку, на який його призначено. Із змісту цієї статті випливає, що її норми поширюються лише на осіб, призначених Президентом України на посаду судді вперше, оскільки всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково.

Матеріальні підстави для звільнення судді з посади в разі закінчення строку, на який його призначено, визначено в частині першій коментованої статті ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». До них належать:

1) неподання суддею без поважних причин у визначений законом строк заяви про обрання його на посаду судді безстроково. Для реалізації цієї підстави вимагається повідомлення про цей факт Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

2) прийняття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про відмову в рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково (див. коментар до ст. 77 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

За