Стіг Ларсон - Повітряний замок, що вибухнув

— Мікаелю, хоч друкарня і йде для нас на все, але ми повинні здати готовий до друку оригінал не пізніше кінця червня, — сказала Малін. — Крістеру потрібно принаймні два-три дні для верстки. Таким чином, у нас залишається трохи більше двох тижнів. Не уявляю, як ми все встигнемо.

— Розкопати історію повністю ми не встигнемо, — визнав Мікаель. — Але думаю, ми б не встигли цього і за рік. У цій книзі ми розповімо про події, що вже відбулися. Якщо бракуватиме посилань на джерела, я викладу свою точку зору. Висловлювати припущення треба чітко і відкрито. Отже, ми розповімо про те, що сталося і на що у нас є документальне підтвердження, а потім напишемо, що, на наш погляд, могло статися.

— Надто хистко, — сказав Хенрі Кортес.

Малін похитала головою.

— Якщо я стверджую, що співробітник СЕПО вдирався до мене в квартиру, і можу надати відеозапис, значить, це твердження документально підтверджене. Якщо ж я заявляю, що він робив це за розпорядженням «Секції», то висловлюю припущення, яке не можу підтвердити документально, але в світлі останніх викриттів воно виглядає цілком обґрунтованим. Розумієш?

— Добре.

— Я не встигну написати все сам. Хенрі, ось перелік текстів, які доведеться підготувати тобі. Малін, ти допомагатимеш Хенрі так само, як з редагуванням книги Даґа Свенссона. Усі три імені виносяться на обкладинку як автори. Згодні?

— Звичайно, — відповіла Малін. — Але у нас є ще деякі проблеми.

— Які?

— Поки ти сидиш з книгою про Залаченка, нам тут доводиться виконувати до біса багато роботи…

— І ти вважаєш, що я цілком випадаю?

Малін Ерікссон кивнула.

— Ти маєш рацію. Мені шкода.

— Не треба. Ми всі знаємо, що, коли ти захоплений якимсь матеріалом, для тебе більше нічого не існує. Але ми не справляємося. Я не справляюся. У Еріки Берґер напохваті була я. У мене є Хенрі, він геніальний, але він працює над твоїм матеріалом не менше за тебе. Навіть рахуючи тебе, нам все одно не вистачає в редакції двох чоловік.

— Гаразд.

— І я не Еріка Берґер, у мене немає її навичок. Я лише вчуся працювати. Моніка Нільссон вибивається із сил, Лотта Карім теж, але ні в кого немає часу навіть зібрати докупи думки.

Це тимчасово. Щойно почнеться судовий процес…

— Ні, Мікаелю. На цьому все не закінчиться. Коли почнеться суд, буде справжнє пекло. Пам’ятаєш, як було із справою Веннерстрьома? Ми тебе не побачимо ще місяців зо три, поки ти бігатимеш по різних телепередачах.

Мікаель зітхнув, потім повільно кивнув.

— Що ти пропонуєш?

— Щоб восени «Міленіум» вижив, нам треба взяти нових співробітників, як мінімум двох. У нас бракує сил на те, що ми намагаємося робити, і…

— І?

— І я не впевнена, що мені хочеться це робити.

— Розумію.

— Я серйозно. Я вже набила руку бути відповідальним секретарем, і це було piece of саkе[52] під керівництвом Еріки Берґер. Ми домовлялися, що влітку проведемо експеримент… гаразд, ми його провели. З мене вийшов поганий головний редактор.

— Дурниця, — заперечив Хенрі Кортес.

Малін похитала головою.

— Добре, — сказав Мікаель. — Я розумію, що ти хочеш сказати. Але пам’ятай: у нас склалася екстремальна ситуація.

Малін усміхнулася йому.

— Вважай це скаргою з боку персоналу, — сказала вона.

Оперативний підрозділ відділу охорони конституції присвятив п’ятницю спробам розібратися з отриманою від Мікаеля Блумквіста інформацією. Двоє співробітників перемістилися до тимчасового офісу на Фрідхемсплан, куди надходила вся документація. Справа ускладнювалася тим, що внутрішня комп’ютерна мережа була в поліцейському управлінні, й, отже, співробітникам доводилося ходити туди-сюди по кілька разів на день. Звичайно, дорога забирала всього десять хвилин, але це дратувало. Зате вже до обіду у них набралося багато документальних підтверджень того, що Фредрік Клінтон і Ханс фон Роттінґер у 60-х і на початку 70-х років мали стосунок до Служби державної безпеки.

Ханс фон Роттінґер спочатку служив у військовій розвідці і декілька років пропрацював у відділі, що координував діяльність Збройних сил Швеції із Службою державної безпеки. Фредрік Клінтон починав у військово-повітряних силах і став до роботи у відділі з контролю за співробітниками в 1967 році.

Але на початку 70-х років обоє покинули ДПУ/Без — Клінтон у 1971 році, а фон Роттінґер у 1973-му. Клінтон став консультантом у сфері приватного підприємництва, а фон Роттінґер залишив військову службу, щоб займатися обстеженнями для МАГАТЕ, і влаштувався в Лондоні.

Тільки ближче надвечір Моніка Фігуерола змогла постукати в кабінет до Едклінта і заявила, що кар’єри Клінтона і фон Роттінґера після того, як вони пішли з ДПУ/Без, найімовірніше, підроблені і є прикриттям. Простежити шлях Клінтона було важко. Посада консультанта у сфері приватного підприємництва може за великим рахунком означати все, що завгодно, і людина, що обіймає її, не зобов’язана звітувати перед державою про свою діяльність. З податкових декларацій виходило, що він добре заробляв, але, на жаль, його клієнтура, схоже, в основному складалася з анонімних фірм, що базувалися в Швейцарії або подібних країнах. Отже, довести, що це фальшивка, було важко.

Зате фон Роттінґер ніколи не переступав порога офісу в Лондоні, в якому мав би працювати. Будинок, де він, згідно з документами, працював, у 1973 році знесли в ході розширення вокзалу Кінгс-кросс. Схоже, що, розробляючи легенду, хтось дав маху. Протягом дня команда Фігуероли поговорила з кількома співробітниками МАГАТЕ, які вийшли на пенсію, і з’ясувала, що ніхто з них ніколи про Ханса фон Роттінґера не чув.

— Отже, нам усе ясно, — сказав Едклінт. — Тепер залишається довідатися, що вони робили насправді.

Моніка Фігуерола кивнула.

— Як ми вчинимо з Блумквістом?

— Що ти маєш на увазі?

— Ми обіцяли повідомити його, якщо знайдемо що-небудь про Клінтона з Роттінґером.

Едклінт задумався.

— Гаразд. Через деякий час він і сам до цього докопається, а нам краще підтримувати з ним добрі стосунки. Можеш йому розповісти, лише будь обережна.

Моніка Фігуерола пообіцяла. Ще кілька хвилин вони приділили обговоренню планів на вихідні: двоє співробітників Моніки збиралися продовжити роботу, сама ж вона мала намір відпочити.

Після цього Моніка покинула робоче місце і пішла в спортзал, де провела дві години, завзято надолужуючи згаяний вранці час. Прийшовши додому близько сьомої, вона прийняла душ, приготувала простеньку вечерю і всілася перед телевізором слухати новини. О пів на восьму вона вже не знаходила собі місця. Надівши спортивний костюм, біля вхідних дверей вона зупинилася і задумалася. Бісів Блумквіст. Моніка відкрила мобільний телефон і зателефонувала йому на анонімний номер.

— Ми роздобули деяку інформацію про Роттінґера і Клінтона.