Луї Фердінанд Селін - Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін

— Це для Дельфіни, звісно!

— Крадійка! крадійка!..

Звинувачує в крадіжці! «Бандитка!» а та дибки!.. і вже!.. кидаються одна на одну в пір'ї… овва! Мімі дістає прочухана!.. два стусани в ніс!.. дамська баталія, є така річ!.. ще два ляпаси!.. Родольф, хоч і був битий, хоч у лахмітті замість редингота, іде в наступ! він проти, щоб його жінку били! справа честі! зараз провчить заразу Туазельку!.. хапає її! валить!.. щойно падає, а вже знову на ногах!.. Родольф на неї! справжня битва! уже не в повітрі битва, ні! не на Небесах, ні! у брамі! «плюгава! халява!..» ляпаси! і товченики!.. «ферт! жевжик!» Родольфу дістається!.. дає здачі!.. заточується!.. вона теж ледве стоїть… «Бальзаму, мерзотнице!.. бальзаму!» не знаю, хто тут мерзотниця?.. хто тут крадійка? Туазелька криво посміхається! їй-бо! «Свиня! Задрипа! Обмовниця!» Родольфа товчуть, але він бравий!.. плюх! бух! це характери — Мімі, Родольф, церберка!.. але ніхто не дбає про мою пацієнтку! негідники! брррум! брранг! нас знову трусить! це знадвору! коридор уже не розколюється, а тільки гойдається!.. гармата гримить!.. я вам казав, мовляв, скінчилося… Де там! щастя, що лежу! на кахлях!.. може підвестися?.. нехай б'ються хоч до смерті!.. втрутитися?.. гай-гай, не варт! ага, от вони! «а-а-а!» перекочуються через мене! ураз! усі троє! перекочуються! клубком! «Гівнючка! п'яничка! лайно!»… отак шпетять одне одного… уже не чубляться… сил уже не мають… але ж тільки Бог знає, які дурні!.. аж до відрази… до нудоти… підлога хитається теж до нудоти… безперестану!.. підіймається! тобто підлога! і опускається! кахлі! хвилями!.. американські гірки! я вам казав, що все скінчилося! дулі з маком!.. ще більше сиплеться!.. і ближче, ніж раніше… схоже, біля резервуара!.. знаєте, де це?.. тобто вище від Тертру… вухом до землі… слухаю землю… і потім далі… північніше… ти ба, ніколи не скінчиться!.. а ще й колотнеча у брамі!.. троє несамовитих — Родольф, церберка, Мімі! знову б'ються! відсапалися!.. душили мене!.. уже не душать! хоч щось!.. схоже, перемагає консьєржка… найдошкульніша!.. найдошкульніша!.. Мімі на ногах, але хитається… майже не відповідає на стусани: динь! по щоці! вона підставляє! другу щоку! «Босячка! босячка!» це вся відповідь… похнюпилася… похнюпилася… її Родольф теж понурий… сидить… задом на підлозі спиною до стінки… Пані Туазель вивищується! вивищується! лайкою, стусанами, усім!.. от яка ситуація…

Коли я вам оголосив, що все краще… мені здавалося… таке враження від неба… тепер краще бачу… дивлюся… спостерігаю… у хмарах менше бенгальських вогнів… певно! і на землі, на ґрунті… значно менше!.. небо забарвлюється в сіре… не піротехнічне, а природне, коли під ранок сіріє!.. от!.. між хмарами ще хиляються свічки… зелені… жовті… то тут, то там… але вже не блискучі й не тріскучі… на сірому тлі світанку видно їх парашути… ширяють отак… в один бік… у інший… але слабкі!.. тліють… феєрверк закінчено! видиво!.. а тим часом нас добряче кидало, притискало, котило від стінки до стінки! хоч кістки при собі, барило ціле, не як редингот! не лахміття! оце диво, так диво! кажу дуже відверто, міркую… та міркування уриваються… одне уааа! два уааа! три!.. чотири!.. сирени!.. справді сирени! Востаннє завивали ще до опівночі… я думав, вони всі повклякали… де там! квилять! ще й як!.. а одна отут поблизу писклява… не з таким звуком, як інші… сирена Оттавіо, чорт забирай! сирена Сакре-Кер! достоту!.. аж на вершечку бані!.. ручна сирена… на вершечку бані, там є такий закуток…

Світанок, кінець… усіх сирен!.. попереджаю плазунів!

— Агов, скоцюблені, кінець! кінець! гей, пияки!

А ті ще не напилися, от бісові душі!.. відповідають: «Ммм!.. Ммм!» почули мене… котрі під столом… стасовані, сплетені, зліплені… скільки їх туди закотилося? шість… вісім… дванадцять… наважуються… визирають у вікно… ага, чотири дами виходять з туалету!.. малесенького туалету між умивальником і коміркою… не падають… ні! ні… а як їх інші лають, котрі так настрахалися…

— Ми тут мало не померли! ми мало не померли!

А ті захищаються…

— Та ні! Та ні! От дурепи!

Усе, чого вартують!.. бо недооцінили небезпеки! відважні з-під столу не терплять докорів! їм треба додому… бо тривога скінчилася! і це все! отже? зводяться на ноги… четверо дам перегородили коридор… «ану! з дороги! з дороги!»… Пірам теж неспокійний… йому треба знайти хазяйку! завзято махає хвостом якраз мені по носі!.. тільки я не підводжуся! я обережний… а він хвостом махає!.. не хвіст, а справжній віник! аж до болю!.. помічає! лиже мені обличчя… ухиляюся від його хвоста… від язика!.. аж тут ціла юрба! купа людей з вулиці… усі під брамою!.. безладдя!.. піднімаються на поверхи! піднімаються!.. усі на сходах! додому! додому! а я зіщулююся, мовчу собі!.. нехай спочатку порозходяться! геть!.. саме цієї миті мене хапає чиясь рука!.. дві руки! знову Клео, от пришелепуватий!.. «Моя дружина, докторе! де моя дружина?» Коли сам себе знайшов, то й жінку свою хай шукає!.. треба постаратися!..

— Ви її не бачили?

От причепився.

— А Лілі? ви її не бачили? ви?

Зауважте, перша думка про Лілі! запитую про свою… він не може стерпіти! хапає мене за руку! за чутливу! і трусить мене!.. з люті!.. там, де шрам!

— Де моя? де моя?

Тільки своєю переймається! моя не рахується! щастя, що розлам стулився! бо він би! штовхнув би мене та й по всьому! на його боці сила, я під ним!

— І-а! і-a! і-і-і! а-а-а!

Знову віслюка корчить! віслюків рев! і знову руку мені крутить! Ти ба, доведеться провчити!.. Віслюка! осла! канака!.. у мене ця рука — то справжня мука! вигинаюся! зараз покажу Ремону!.. удар у груди! він корчить віслюка, я прикинуся конем! Побачимо!

— Ремоне! Ремоне!

Голос його жінки!.. він відпускає мені руку! звідки вона взялася?.. «Ремоне! Ремоне!»… захекана… бігла…

— Ремоне! Ремоне! свідоцтво! Ремоне!

Звідки вона прибігла? з якого сховища?

— Де ти була?

Запитує він.

— Свідоцтво, Ремоне! свідоцтво! де ти поклав свідоцтво?

— Яке свідоцтво?

Не розуміє… витріщився…

— Свідоцтво про шлюб, дурню!

— Де ти була, люба? Звідки ти прибігла?

— З метро «Піґаль», от роззява!

Дистанція!.. справжній спринт, Піґаль! менше двох хвилин, як прогули сирени! зрозуміло, чому