Джоан Роулінг - Кувала Зозуля, Джоан Роулінг

вдивляючись туди, де серед дедалі густіших тіней більше не міг бачити за окулярами очей Бристоу.— Чому ж не йдете?

Але юрист так і сидів на своєму місці, смикаючи коліном, погладжуючи однією рукою другу, чекаючи на Страйкові докази.

— І як, удруге воно було простіше? — тихо спитав детектив.— Лулу було вбити легше, ніж Чарлі?

Блиснули білі зуби — Бристоу розтулив рота, але не видав і пари з вуст.

— Тоні знає, що це зробили ви, так? Уся та маячня про жорстокі слова, які він сказав по смерті Чарлі... Тоні там був; він бачив, як ви їдете геть від місця, з якого зіштовхнули Чарлі. Мабуть, ви сказали братові, що йому не стане снаги проїхатися краєм кар’єру. Я добре знав Чарлі: коли його брали на слабо, він не міг стриматися. Тоні побачив мертвого Чарлі на дні кар’єру і сказав батькам, що підозрює вас, так? Тому ваш батько його й ударив. Тому й зомліла ваша мати. Саме тому по смерті Чарлі Тоні викинули з будинку: не тому, що він казав, що ваша мама виростила хуліганів, а тому, що він заявив: вона виростила психопата.

— Це не... Ні! — прохрипів Бристоу.— Ні!

— Але Тоні не міг ославити родину. Він мовчав. Тільки трохи запанікував, коли почув, що ваші батьки вдочеряють дівчинку, так? Він їм подзвонив, намагався відмовити. У нього були причини хвилюватися, правда? Гадаю, ви завжди трохи боялися Тоні. Що за іронія — він сам загнав себе у глухий кут і надав вам алібі на час убивства Лули.

Бристоу мовчав, тільки прискорено дихав.

— Тоні потрібно було прикинутися, що він у той день десь був — де завгодно, тільки не з жінкою Кипріяна Мея в готелі. От він і сказав, що повернувся до Лондона, до хворої сестри. А тоді збагнув, що в той час там мали бути ви з Лулою. Небога мертва, тож нічого не заперечить; але йому довелося брехати, що він бачив вас у відчинені двері кабінету, але не говорив з вами. А ви його підтримали. Обидва ви брехали крізь зуби, не знаючи, що має на меті інший, але боялися спитати. Гадаю, Тоні себе запевнив, що просто не чіпатиме вас, поки жива ваша мати. Можливо, так він заглушував голос сумління. І все-таки він достатньо переймався, щоб попросити Елісон наглянути за вами. А ви в цей час годували мене казочками про те, як Лула вас обійняла, про зворушливе примирення, коли вона повернулася додому.

— Я там був,— хрипко прошепотів Бристоу.— Я був у маминій квартирі. Якщо там не було Тоні, то його справа. Ти не можеш довести, що мене там не було.

— Мені не треба доводити те, чого не було, Джоне. Я тільки кажу, що у вас немає алібі — крім слів матері, яка сидить на валіумі. Та припустімо, що коли Лула поїхала до вашої хворої мами, а Тоні десь у готелі взував Урсулу, ви ховалися у квартирі номер два і почали вигадувати амбітний шлях вирішення своїх фінансових проблем. Ви чекаєте. Настає мить, коли ви надягаєте чорні рукавички з шафи Дібі, щоб не лишати відбитків. Це підозріло. Неначе саме тоді ви почали всерйоз замислюватися про вбивство. Нарешті, десь після опівдня, повертається Лула. На жаль для вас — ви точно це бачили у вічко квартири — повертається з подругами. Й ось тут,— сказав Страйк твердішим голосом,— звинувачення проти вас стають серйозними. Можна було б довести ненавмисність убивства — стався нещасний випадок, ми трохи побилися, і вона упала,— якби ви не сиділи там весь той час, знаючи, що у Лули гості. Чоловік, який тільки хотів примусити сестру виписати йому чек на велику суму, загалом міг би почекати, коли вона залишиться сама; але ви вже пробували цей варіант, і нічого не вийшло. Чому б не піднятися, поки вона, можливо, в кращому гуморі, а поруч подруги, чия присутність стримує? Може, вона б вам щось дала просто для того, щоб ви забралися геть?

Страйк майже відчував хвилі страху й ненависті, які випромінювала затінена фігура навпроти.

— Натомість,— провадив він,— ви чекали. Ви чекали цілий вечір, бачили, як вона покинула будівлю. Тоді ви, мабуть, уже накрутили себе. Треба було скласти чіткий план. Ви стежили за вулицею і точно знали, хто є у будівлі, кого немає; ви вирішили, що є спосіб потихеньку втекти, бо ви ж найрозумніший. І не забуваймо — ви вже вбивали. Це все змінює.

Бристоу різко гойднувся вперед — мало не скочив; Страйк напружився, але Бристоу лишився сидіти, а Страйк гостро відчув, що протез до його ноги не прикріплений.

— Ви дивилися у вікно і побачили, що Лула приїхала сама, але внизу лишалися папараці. Тоді ви, мабуть, уже впали у відчаї? Аж тут дивним чином, ніби всесвіт узяв і вирішив допомогти Джону Бристоу отримати бажане, всі вони пішли.

Я певний, що їх відманив Лулин водій. Він явно перебував у постійному контакті з пресою. Отже, на вулиці нікого. Настала потрібна мить. Ви надягнули кофту Дібі. То була велика помилка, але слід визнати: вам так щастило, що якась дрібниця просто мусила піти не так. Тоді — і тут я повинен записати очко на вашу користь, бо довго сушив над цим голову,— ви взяли з вази білі троянди, так? Витерли стебла — не так добре, як хотілося б, але ретельно,— і понесли їх з другої квартири, не зачиняючи дверей, до квартири своєї сестри. До речі, ви не помітили, але трохи води з тих троянд натекло. Пізніше на тих краплях посковзнувся Вілсон. Ви піднялися до Лулиної квартири, постукали. Визирнувши у вічко, що вона побачила? Білі троянди. Перед цим вона стояла на балконі, виглядаючи, коли на вулиці з’явиться її давно утрачений брат, але, вочевидь, якось його проґавила! Вона радісно відчиняє двері — й ось ви всередині.

Бристоу сидів незворушно. Навіть коліно уже не смикалося.

— І ви убили її точно так само, як убили Чарлі, як пізніше убили Рошель, швидко й жорстоко. Мабуть, ви її підняли, але зрештою, вона була заскочена зненацька, як і інші жертви... Ви кричали на неї, кричали, що вона не дає вам грошей, не дає вам вашого — так само, як батьки не додали вам вашої частки батьківської любові. А вона кричала, що ви не отримаєте ані пенні, навіть коли уб’єте її. Ви з нею посварилися, потім виштовхали