Юрій Михайлович Канігін - Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства

— Спробуйте осмислити сентенції, які висував Гітлер та його «теоретики» стосовно того, що від мавпи походять усі люди, крім німців, або що євреї стоять далі від людської породи, ніж тварини, і ви нічого не зрозумієте саме тому, що ви нормальна людина. Але ж і гітлерівці не були божевільними в клінічному розумінні. Більшість з них — освічені й розумні люди, навіть по-своєму сильні, вольові особистості. Дивно те, що головні воєнні злочинці так і не зрозуміли, за що їх судив Нюрнберзький трибунал. Вони не могли збагнути, наприклад, таких питань: «У чому ж все-таки вина євреїв?» або «Чому слов'яни — унтерменші, а скандинави — оберменіш?» Для них все це було досить очевидним. Діалогу між суддями і злочинцями не вийшло, і звинувачені йшли на страту із «світлим арійським поглядом» [Див.: Повель П… Бержье Ж. Утро магов].

Це питання досить складне, воно сягає своїм корінням у сферу містичного буття. Як відомо, кінцевою метою гітлерівців, їх «Чорного ордену» СС було не завоювання світу (це лише один із перехідних етапів), а очищення планети від «людського болота» і селекція «раси надлюдей»», «чистих арійців». Саме вони повинні керувати «унтерменшами», підтримуючи новий порядок панів і рабів.

До речі, про це ви чули і читали, а ось расовий підтекст подібних установок владою чомусь від вас приховувався. Суть расової доктрини гітлерівців тісно пов'язана з їхнім специфічним тлумаченням поняття «арій».

«Арій», як вже говорилося, це не ім'я якогось одного народу. Арійської раси як такої (зі своїми специфічними ознаками обличчя, тіла, будовою черепа, особливостями крові, рівнем інтелекту тощо) також не було. Арії — збірне поняття, яким найчастіше називали народи спорідненої мовної групи, які через певні історичні обставини, а не завдяки своєму інтелекту чи характеру, відігравали провідну роль у формуванні способу життя, що ґрунтувався на землеробстві. Перехід до осілості забезпечував «стрибок» у нову цивілізацію. Ось у чому полягає суть питання (хоча, звичайно, проблема аріїв не зводиться до цього). І спочатку арійська проблема виникла як мовна проблема. Вчені раптом почали виявляти мовну спорідненість індійців, іранців, германців, давніх греків, слов'ян. Згодом в обіг вводяться поняття «індоєвропейські народи», «іраноєвропейські народи» тощо.

Проте в кінці XIX століття з легкої руки німецьких істориків і етнологів (найбільше тут доклав зусиль Фрідріх Мюллер) поняття «індоєвропеєць» трансформувалося в поняття «індогерманець», а потім і в «арієць». Згодом француз А. Габіно і англієць С. Чемберлен почали «допомагати» німецьким колегам формувати думку, за якою усі більш-менш культурні і політичні досягнення в Європі творилися виключно арійцями, тобто германцями. Та й саму Європу, на думку згаданих ідеологів, не погано було б перейменувати у Велику Німеччину.

На початку XX століття в Німеччині виникла досить велика група однодумців — філософів, етнологів, ідеологів, астрологів (Лангбен, Горбігер, Гаусгофер, Гюнтер, Штеккер, Гундольф, Федер, Лагарде та ін.), які намагалися «обґрунтувати» расові переваги німців над іншими народами, особливо над слов'янами. На думку расистів, німцям притаманний специфічний дух, що виявляється в силі і героїчному характері нації (Volksgeist), навіть в надзвичайній силі.

Найцікавіше те, що всі ці інсинуації на расові (прогерманські) теми детально вивчалися в німецьких школах, пропагувалися в суспільстві протягом тривалого часу. Однак особливих (кардинальних) політичних рішень у цьому напрямі не приймалось, аж поки за справу (наведення порядку) не взялися А. Розенберг, А. Гітлер та їх поплічники етнологи-расисти. Як на мене, то холокост фашисти розпочали саме в Україні. Бабин Яр 1941-го — перша акція власне холокосту — масового знищення єврейського народу. Тут не було ніяких гетто, ніяких виснажливих робіт на відміну від Польщі чи самої Німеччини. Тут були лише «накопичувачі» людей перед їх знищенням. Есесівці послідовно, методично знищували «юде». Вони виконували обов'язок, «працювали», періодично влаштовуючи перепочинок, щоб підкріпитися шнапсом і бутербродами. Справа не в емоціях, а в самій доктрині. Фашисти навіть таких слів, як «вбивство», «винищення», не вживали (фу, яке дикунство!). Вони висловлювались більш цивілізовано: «остаточне вирішення єврейської проблеми». Євреї все це називали «холокостом». До речі, дайте будь ласка, визначення поняття «холокост».

— Ну, це— масове винищення людей, геноцид, одним словом…

— Пробачте, Юрію Михайловичу, але ваша відповідь не дотягує й до рівня малограмотної домогосподарки, — зауважив Гуру і продовжував:

— Геноцид — це політика заперечення національного життя підкореного народу, що супроводжується масовими вбивствами. Причому, не обов'язково вбивствами, можна народ перетворити на рабів або створити нестерпні умови для його життя. А холокост (катастрофа) — щось ритуальне, магічне. Це тотальне винищення народу, всіх його представників за спеціальним вироком, принесення в жертву людей певної національності в ім'я якоїсь ідеї, принципу, божества. Скільки холокостів знає історія?

— Ну якщо холокост — національна катастрофа, то їх історія пережила чимало. Тільки у євреїв їх було чотири — вигнання з Єгипту, вавилонський полон, руйнація храму і всього Єрусалима і, нарешті, знищення 6-ти мільйонів євреїв під час другої світової війни, — невпевнено почав я перераховувати.

— Вам двійка! — вигукнув Гуру. — Холокост в історії був один — єврейський холокост 40-х років XX століття. Хоча, якщо бути більш точним, то прояви холокосту траплялися і на землях Палестини і в доколумбовій Америці (загадковий народ майя). Але це не тема нашої розмови.

На закінчення зазначу, що не потрібно плутати ставлення гітлерівських «арійців» до євреїв з їх ставленням до циган, негрів та інших «нижчевартісних» народів.

Цигани, наприклад, винищувалися з метою «очищення» Європи, її, так би мовити, «дезінфекції». Йшла ліквідація таборів, але не окремих циган, які навіть служили в гітлерівській армії. Представників же слов'янських народів відносили до «унтерменшів», яких потрібно було змусити працювати на німців. А ось євреї (і що характерно, виключно євреї) вважалися «абсолютним злом», «антирасою», «нелюдами», яких належало якнайшвидше знищити повністю. Так вимагав… «арійський дух»!

Від автора:

Багато дослідників ще й досі не можуть збагнути феномен холокосту (див. епіграф). На мій погляд, потрібно просто уважно читати Біблію, особливо ті місця, де йдеться про завоювання євреями Палестини. Холокост, виявляється, — справа священна і… обопільна: тотальне винищення євреями «лівих язичників» обернулося у XX столітті н. е. тотальним знищенням фашистами євреїв.

У Біблії є красива легенда про боротьбу Давида (звичайної людини) з Голіафом (гігантом, «надлюдиною»). Символічно, що пересічна людина здобула перемогу над, здавалося б, непереможним велетнем. Ця легенда відбиває месіанізм євреїв, їхню історичну долю борців проти найстрашніших «язичників — людей і етносів, що сповідували «надлюдську» філософію. Ця боротьба була безжальною і безкомпромісною, як і боротьба арійських «оберменшів»— голіафів проти євреїв. Вона мала священний характер.

«Проклятий будь, Ханаан, — він буде рабом рабів своїм браттям»