Рік Рірдан - Зниклий герой, Рік Рірдан

На мить Порфіріон навіть здався стурбованим.

— Я вбив троянське морське чудовисько, — продовжив Джейсон. — Я знищив чорний трон Кроноса і титана Кріоса власноруч. А тепер я знищу тебе, Порфіріон, і згодую тебе твоїм власним вовкам.

— Овва, чуваче, — пробурмотів Лео. — Об’ївся сирого м’яса?

Джейсон кинувся на велетня, повний рішучості розірвати того на шмаття.

Ідея битися голіруч із тридцятифутовим безсмертним була настільки безглуздою, що навіть велетень, здавалось, розгубився. Напівлітаючи, напівстрибаючи, Джейсон дістався лускатого коліна велетня і видерся нагору по його руці, перш ніж Порфіріон навіть усвідомив, що трапилось.

— Як ти наважився? — проревів велетень.

Джейсон дістався до плечей і вирвав меч із наповнених зброєю кіс Порфіріона. Він крикнув «За Рим!» і встромив меч у найближче підхоже місце — величезне вухо велетня.

Небо прорізала блискавка і вдарила в меч, віджбурнувши Джейсона геть. Діставшись землі, він перекинувся, а коли підвів очі, то велетень хитався. Волосся Порфіріона охопив вогонь, а бік обличчя почорнів від блискавки. Із вуха стирчав меч. На підборіддя стікав золотистий іхор. Решта зброї іскрилась і диміла у волоссі.

Порфіріон ледве не впав. Коло чудовиськ видало спільний рев і рушило вперед — вовки й огри свердлили очима Джейсона.

— Ні! — закричав Порфіріон. Він повернув собі рівновагу і впився очима у Джейсона. — Я сам його вб’ю.

Велетень здійняв спис, і той засвітився.

— Хочеш погратись із блискавкою, малий? Ти забувся. Я — загибель Зевса. Мене створили, щоб знищити твого батька, а це означає, що я точно знаю, що тебе вб’є!

Щось у голосі Порфіріона підказало Джейсону, що той не блефує.

Джейсон і його друзі чудово попрацювали разом. Усі вони діяли приголомшливо. Еге ж, навіть героїчно. Та коли велетень здійняв спис, Джейсон був певен, що в жодному разі не зможе відбити удар.

Це був кінець.

— Зроблено! — закричав Лео.

— Спи! — промовила Пайпер з такою волею, що найближчі вовки впали на землю і захропіли.

Кам’яно-дерев’яна клітка розсипалася. Лео розпилив основу найтовстішого завитка і, вочевидь, обірвав зв’язок клітки з Геєю. Завитки перетворились на пил. Бруд навколо Гери розпався. Богиня збільшилась у розмірі. Вона випромінювала силу.

— Так! — вимовила богиня.

Вона скинула чорні одіяння і відкрила білу сукню та руки, прибрані золотими коштовностями. Її обличчя було водночас жахливим і прекрасним, у довгому чорному волоссі блищала золота корона.

— А зараз я помщуся!

Велетень Порфіріон позадкував. Він нічого не сказав, але наостанок кинув у бік Джейсона погляд, сповнений ненависті. Його натяк був зрозумілим: «Іншим разом». А потім він стукнув списом об землю і зник, наче звалився у прірву.

Чудовиська на подвір’ї запанікували і кинулись навтіки, та тікати було пізно.

Гера засяяла яскравіше. Вона крикнула:

— Заплющте очі, мої герої!

Але Джейсон був ошелешений. Він занадто пізно зрозумів її слова.

Джейсон побачив, як Гера перетворилася на наднову зірку і випромінювала коло такої потужної енергії, що миттєво розщепила всіх чудовиськ. Джейсон упав, світло спалювало мозок, і останньою його думкою було те, що його одяг палає.

LI ПАЙПЕР

— Джейсоне!

Пайпер не відпускала Джейсона і не припиняла кликати його по імені, хоч і майже втратила надію. Він був непритомним уже дві хвилини. Тіло димилось, очі закотилися під лоба. Вона навіть непевна була, чи він дихає.

— Це марно, дитино. — Гера стояла над ними в простому чорному одіянні і шалі.

Пайпер не бачила, як богиня перетворилась на ядерну бомбу. Дякувати богові, вона заплющила очі, але дівчина бачила наслідки. У долині не залишилось жодних ознак зими. Так само як і ознак битви. Чудовиська розчинились у повітрі. Руїни повернулись до колишнього стану — так само руїни, однак без жодних свідчень, що вони кишіли полчищами вовків, грозових духів і шестируких огрів.

Навіть мисливиці прийшли до тями. Більшість чекала на поважній відстані, на галявині, але Талія сиділа навколішки поряд з Пайпер, тримаючи долоню на чолі Джейсона.

Талія впилась очима в богиню.

— Це твоя провина. Зроби щось!

— Не звертайся до мене в такому тоні, дівчинко! Я цариця...

— Вилікуй його!

Очі Гери спалахнули.

— Я його попередила. Я б ніколи не скривдила хлопчика навмисно. Він мав стати моїм захисником. Я сказала їм заплющити очі, перш ніж відкрила свою істинну форму.

— Е-е... — Лео нахмурився. — Істинна форма це погано, так? То чому ж ви це зробили?

— Я вивільнила свою силу, щоб допомогти вам, телепню! — крикнула Гера. — Я перетворилась на чисту енергію, щоб розщепити чудовиськ, відновити це місце і навіть врятувати цих жалюгідних мисливиць від криги.

— Але смертним не можна дивитися на тебе в цій формі! — заволала Талія. — Ти вбила його!

Лео тривожно похитав головою.

— От про що говорилось у пророцтві. «І вивільнять гнів, що смертю стане». Ну ж бо, пані. Ви ж богиня. Використайте на ньому якесь чаклунство! Поверніть його.

Пайпер ледве чула цю розмову. Майже вся її увага була зосереджена на обличчі Джейсона.

— Він дихає! — оголосила вона.

— Неможливо, — сказала Гера. — Хотіла б я, щоб це була правда, дитино, але жодний смертний ніколи...

— Джейсоне, — покликала Пайпер, вкладаючи всю свою волю в його ім’я. Вона не може його втратити. — Послухай мене. Ти зможеш. Повернися. З тобою все буде добре.

Нічого не відбулось. Їй здалося, що його груди заворушились?

— Афродіта не має сили зцілювати, — з жалем промовила Гера. — Навіть я не можу це виправити, дівчинко. Його смертна душа...

— Джейсоне, — знову покликала Пайпер і уявила, як її голос лунає аж до самого Підземного царства. — Прокинься!

Він ухопив ротом повітря, і його очі розплющилися. На мить їх переповнювало світло — вони палали чистим золотом. А потім світло згаснуло, і його очі знову стали нормальними.

— Що... що сталося?

— Неможливо! — промовила Гера.

Пайпер стискала Джейсона в обіймах, поки той не застогнав:

— Роздавиш.

— Перепрошую, — сказала