Джеймс Еллрой - Секрети Лос-Анджелеса, Джеймс Еллрой

— По-справжньому я збрехала лише одного разу, та й то — заради тебе. Навіть мій дорогий Бад цього не знає, так що, сподіваюся, ти будеш задоволений.

— Я не боюся брехні, — відповів Ед, зірвавшись на рівні ноги.

— Ти боїшся всього, — засміялася Інес.

І він не знайшов, що відповісти.

— Ти чорні, які мене зґвалтували, — відповіла Інес, — не могли вбити людей у «Нічній сові», бо вони були зі мною протягом всієї ночі. Вони ані на хвилину мене не залишили. Я збрехала, бо знала, як тебе мучитиме те, що ти вбив заради мене чотирьох чоловік. Хочеш, скажу, що таке справжня брехня? Ти і твоя дорогоцінна абсолютна справедливість.

Ед кинувся до дверей, затуливши вуха долонями, аби вгамувати гамір думок у голові. Надворі було темно і холодно, аж раптом йому здалося, що він бачить перед собою підвішеного за ноги мертвого Діка Стенса.

Розділ 43

Бад знову торкнувся новенького жетона із написом «Сержант» на місці такого звичного жетона «Поліцейський». Закинувши ноги на письмовий стіл, сьогодні він прощався із Відділом убивств.

У його кабінеті й сам чорт би ногу зламав. П’ять років паперової роботи — це вам не жарти. Дадлі сказав, що перехід у відділок «Голлівуд» тимчасовий, мовляв, те, що він склав на сержанта, заскочило керівництво зненацька, та і Тад Ґрін вирішив трохи його провчити за те розбите вікно, яке Вайт виніс двома хуками після того, як дізнався, що Діка Стенса приговорили до страти. Що ж, це було справедливо, бо сищика, який розкриває серйозні справи, з нього так і не вийшло. У цьому переході його лише засмучувало те, що після того, як він залишить Відділ убивств, він уже не матиме легкого доступу до рапортів про мертві тіла, а значить, розслідувати справу покидька, що убив Кеті Джейнвекй та інших повій, стане набагато важче.

Забирав він із собою небагато: іменну новеньку табличку «Сержант Венделл Вайт», фотографію Лінн, коли вона була вже брюнеткою, не схожою на Вероніку Лейк, старе фото з Дадом у мотелі «Вікторія», коли він працював у Відділі організованої злочинності. Причандалля, яким він вибивав із гангстерів інформацію — кастет і кийок з набалдашником, — Бад забирати не хотів. Речі із шухляди столу: дипломи з криміналістики від ФБР; спадщина Діка Стенсленда — шість штук зелених, які він підняв на пограбуваннях алкогольних крамниць. Останній лист Діка, який передав Бадові охоронець.

«Напарнику,

зараз я шкодую про все, що зробив. А особливо я шкодую про те, як жорстоко поводився із людьми, віддавшись образові поліцейського, яким він, на мою думку, мав бути, шкодую про тих хлопців, яких ми побили під Різдво, про тих двох, яких я застрелив в алкогольній крамниці. На жаль, нічого вже не змінити. Так що я можу лише вибачатися, але і вибачення мої нікому не цікаві. Я постараюся прийняти своє покарання із гідністю. Я думаю про те, що ти міг би легко опинитися на моєму місці й чинити те саме, що і я, але тобі просто пощастило. Переконаний, іноді такі думки відвідують і тебе. Як би мені хотілося, аби люди зважали на покаяння таких хлопців, як ти і я. Я розплачуся за все, що я зробив, і я заслужив на це, але, на мою думку, остаточно штовхнув мене на слизьку доріжку Екслі, який просто хотів вислужитися. І якщо і є в мене останнє бажання, то я бажаю, аби ти помстився йому за мене, тільки я тебе благаю: не гарячкуй і не нароби дурниць, як я. Використай свою голову і ті гроші, які я тобі залишив сам знаєш де, і дай просратися цьому виродкові — прощальний привіт Діка Стенса. Удачі, напарнику. Я й досі не можу повірити, що коли ти це читатимеш, я вже буду мертвий.

Дік».

Із завжди замкненої на подвійний замок шухляди внизу стола він дістав дві теки із матеріалами, записаними так, ніби це заповнював їх запопадливий школяр, на убивства Кеті Джейнвей та інших повій, а також у справі «Нічної сови». Дві папки, які доводили, що він був справжнім детективом. Ось вона — помста Діка Стенсленда Еду Екслі. Він витягнув папки і знову їх перечитав.

Справа Джейнвей.

Коли їх із Лінн пристрасть трошки охолола, він занудьгував. З іншими жінками він не зустрічався, якщо не зважати на випадкові й нечасті побачення із Інес. Він двічі завалив іспит на сержанта, на гроші Діка оплатив участь у семінарі з криміналістики, у вільний час підробляв у Дада у Відділі організованої злочинності: зустрічав в аеропортах та на вокзалах хлопців, які хотіли підім’яти під себе злочинність в Лос-Анджелесі, завозив їх до мотелю «Вікторія», вибивав з них усе лайно і відправляв назад в аеропорт, на вокзал чи автостанцію. Дад називав ці операції «стримуванням»; після таких випадків Бад не міг змусити себе подивитися на власне відображення у дзеркалі. У Відділі вбивств ніколи нічого цікавого йому не перепадало: Тад Ґрін футболив його, доручаючи розслідування іншим хлопцям. На курсах Бад дізнався чимало цікавого про психологію злочинців і методи розслідування й вирішив застосувати здобуті знання на старій справі, яка й досі не давала йому спокійно спати — на вбивстві Кеті Джейнвей.