Анні Кос - Кохання по-королівськи, або Не гай мого часу!, Анні Кос

— Вів'єн...

Я бездумно дивилася, як вона й Хорас в останній відчайдушній спробі вирішити головоломку обшукують храм. Думки, як на зло, повністю застопорилися. Весь цей шлях ми пройшли даремно. Ризикнули, зігравши відкрито, і попалися на найпростішому блефі. Я скуйовдила волосся і на хвилину прикрила очі, відчуваючи на губах гіркий присмак поразки.

— Можеш відпустити магію. Тепер уже немає сенсу тримати артефакт активованим. Свобода руху важливіша.

Ед стиснув губи, коротко кивнув і загасив заклинання. Двері затримають охорону хвилин на двадцять, щити — ще на півгодини максимум. Потім нас схоплять, це неминуче. Дихати різко стало важко, підлога хитнулася під ногами. Ед зреагував моментально, підхопивши мене за талію і не дозволивши осісти на підлогу:

— Ми хоча б спробували. 

Я безсило ткнулася чолом у його плече. 

— Вибачте, що перериваю таку зворушливу сцену всеохоплюючого відчаю, — раптово долинуло звідкись збоку. — Але, здається, настав час поговорити начистоту.

На голос ми четверо обернулися одночасно. Біля бічних дверцят, недбало стягуючи з рук білосніжні перчатки, застигла Марсела Вальс.