Chris Jey - Between angels and demons, Chris Jey

- І довго ми вичікуватимемо? - поцікавилася Дахака у брата. Ваал убивав чергову жертву.

- Скільки знадобиться. Май терпіння, сестро. Ми чекали сотню років, пару днів нічого не змінить.

- Я чула, що ця мисливиця знайшла наших пташенят: Амаліель і Ноеля. Якщо це і справді так, то до її полку прибуло двоє янголят.

- І що? Ми сильніші. Не забувай. Навіть якщо Камаель вижив, не важко буде покалічити його знову і вбити нарешті, - Ваал закінчив наповнювати свою чашу кров'ю щойно вбитої дівчини. Він зробив ковток. - Мм, свіжа, молода кров так бадьорить. Дахака, ми вже знаємо, де знаходиться їхня обитель. За моїми відомостями, там залишилася купка невдах. Всіх, хто може боротися з нами, Данте випровадила за двері. Дурна. Так вона мала б хоч примарний шанс на якусь перемогу.

- Не зазнавайся, Ваале. Не треба недооцінювати її. Вона все ж таки змогла перемогти Табріса та його коханку, і змогла вбити Анахіт.

- Не без допомоги друзів. Це її Ахіллесова п'ята. Вони багато зусиль доклали для перемоги. Дехто поплатився за це життям. Все ж таки погодься – такого трофея, як Данте, у нашій колекції ще не було. До речі, мені мої шукачі нашепотіли, що до Камаеля може приєднатися Гавриїл. На Небесах дехто заворушився. Пам'ятаєш Гавриїла?

- Намагалася забути. Це він залишив мені шрам на пів спини і встромив кинджал у серце. Добре, що це був не його ангельський меч.

- Сестро, ми йому помстимось. Ми їм усім помстимось. Справа часу, коли наші відьми зможуть зняти захист із замку, де ховаються ці боягузи.

***

Друзі кілька днів продумували план, як перемогти герцогів. Данте намагалася крок за кроком передбачити їх дії. Джеймс, за допомогою заклинання, створив кімнату, де можна випробувати всі варіанти подій, залежно від того, який ти крок зробиш. Данте провела в цій кімнаті три дні. Кожен її план обертався провалом. Це дуже злило дівчину. Вона також залучила друзів до свого плану. Усі результати були не на їхню користь. Герцоги перемагали. Все, що не пропонували друзі, не дозволяло їм виграти.

- Данте, давай зупинимося та подумаємо, що ми робимо не так, – запропонувала Кая. – Можливо, ця кімната все ж таки не видає правильних результатів.

- Ні! – різко відповіла мисливиця. - Я зупинюся тільки тоді, коли вб'ю цих герцогів. Ми перепробували все, що знали. Нічого! Нічого не виходить. Чорт! – Данте кулаком ударила об стіну та вийшла.

- Давайте зробимо перерву, - запропонував Кем. - Я спробую її заспокоїти, - він пішов за мисливицею.

Вона попрямувала до найвищої вежі замку. Адже на її улюблене місце біля озера не можна було піти через загрозу нападу герцогів. Данте сперлася на підвіконня вежі і дивилася просто в далечінь. Вона зробила пару глибоких вдихів, щоб заспокоїтися, і, спершись на стіну, присіла на підлогу.

- Якщо ти будеш себе так катувати, то ми програємо ще до початку бою, - Кем присів поруч.

- Невже ми не зможемо перемогти герцогів? - запитала Данте янгола.

- Зможемо. Адже коли ти чогось хочеш, ти завжди досягаєш мети, - усміхнувся той і обійняв Данте. Вона поклала голову йому на плечі.

- Рада, що ти віриш у перемогу. Як ми до такого докотилися? Як сталося, що я почала ухвалювати такі складні рішення і відправляти людей на смерть? Раніше було простіше: отримала наказ, вбила тварюку, врятувала людей, завдання виконане. А зараз… зараз я віддаю накази, – з сумом у голосі промовила Данте.

- Ти «виросла», стала мудрішою та відповідальнішою. Не бачу у цьому нічого поганого. Ти впораєшся. Це мені треба переживати. Адже через мене ти і твої друзі в такому становищі.

- Кем, - почала Данте.

- Не хвилюйся. Самозвинуваченням я займуся, коли ти спатимеш, - Камаель усміхнувся.

- Я ніяк не можу зрозуміти, чому з усіх варіантів битви результат завжди один. Мені здавалося, я все прорахувала. Шкода, що в мене більше немає сил Анахіт. Шкода, що в мене взагалі немає сил. Можливо, це б допомогло, - Данте задумалася.

- Ні, - різко відповів Кем. – Навіть і не думай про це.

- Що? Я навіть нічого не сказала.

- Я здогадався. Ти хочеш отримати парочку надприродних сил. Ні. Цього не буде. Минулого разу це погано закінчилося. Ми вирішили, що на цей ризик йду я.

- Заспокойся. Я ж не збираюся воскресити Анахіт, - Данте підвелася з підлоги.

- Денні, - Кем схопив її за руку, - ти впевнена?

- Камаель, - Данте усміхнулася йому у відповідь, - ти ж знаєш, я ніколи не впевнена у своїх діях. Але ти мене підстрахуєш, адже так?

- Завжди.

***

Упродовж трьох днів друзі тренувалися практично без відпочинку. Завдяки зіллям Хлої Кем повністю зцілився і був готовий до нової битви. У команди, яка планувала знищити герцогів, вималювався план, який не був уже настільки програшним, як раніше. Та все ж Данте щось турбувало, щось, що не давало спокою.

Френкі організувала невелику вечірку, щоб усі могли розслабитись перед битвою. Вони зібралися, як і завжди, у своєму улюбленому залі: великому, світлому, добре всім облаштованим. Це був своєрідний клуб для обраних. Всі його учасники пройшли через багато різних складнощів, викликів, неприємностей, скорботи та зради. Але все ж таки вони залишалися самими собою, але тільки з іншими поглядами на життя. Вони перестали бути пораненими душами, вони робили роботу над помилками. Їх цьому навчила Данте. Ось тільки вона не слідувала своїй власній пораді. Вона вважала себе недостойною цього.

Усі веселилися, випивали, Френкі принесла настільні ігри. Друзі взагалі відволіклися. Данте спостерігала за ними збоку та попивала бурбон. Від побаченої ситуації вона усміхнулася. Їй було приємно, що її найближчі друзі веселяться і не думають про те, що скоро можуть померти. Данте відпила з келиха і вийшла із зали. Вона попрямувала до невеликого саду, який був у замку.

Теплий літній вечір обвівав її обличчя, а вітер грав із волоссям.