Катерина Мединська - Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська

– Я почула тебе, Даніель. – Ніколь підняла на нього погляд і м'яка, чарівна посмішка повільно сповзла з її обличчя.

– Ти знаєш, що для мене означав світанок і новий день, коли тебе не було? Я була немов у темряві. Ні, ти ні в чому не винний! Просто, я вже не боюся прокидатися. І хочу, щоб ти це зрозумів і прийняв, Даніель.

Він застиг, подолавши біль, що сковував серце, похитав головою, відмовляючись вірити в те, що почув зараз. Йому здалося, що нікого довкола більше немає. Шум стих, він чув тільки, глухий стукіт власного серця, кожен удар якого віддавався у скронях. То був гучний і тривожний барабанний бій.

Адреналін, що вирує в його крові, вимагав від нього активних дій. "Останній шанс все виправити!" – кричав розум. Даніель повірив словам Ніколь, адже вона дивилася на нього так, наче прощалася назавжди. І то було не вдавання, а абсолютна переконаність у правильності прийнятого рішення. Ніякого сумніву, вона вимагала дати їй спокій.

– Я не можу без тебе, вибач. Зрозумій, що зі мною діялося, те саме, тому й приїхав. Хочу все виправити. Я люблю тебе, Ніколь.

Вона гірко засміялася.

– Твоє кохання, це щось примарне та ефемерне. Ти весь час переконуєш, що вона є, дивно, але ніхто й ніколи так і не відчув твоєї любові. Єдиний раз, коли я повірила, що ти здатний змінитись, був, коли ти вирішив виховувати сина. - Голос Ніколь тремтів від емоцій. Вона замовкла на секунду, щоб видихнути і перевести дух.

– А тепер навіть не знаю, коли мені було болючіше. Того дня, коли я підтримала твоє прагнення та вирвала собі серце. Або сьогодні, коли ти, як ні в чому не бувало, прийшов до мене і заявляєш, що все переграв.

Вона осіклася і задихнулася від обурення.

Даніель подався вперед, від нервової напруги його вперше в житті так трясло, він розумів, наскільки був близьким до провалу.

– Так, я любила тебе. І може бути все ще люблю, – Ніколь подивилася на Даніеля, в її блакитних очах блищали сльози жалю і образи, - того доброго, чуйного, веселого чоловіка, який ловив зі мною рибу, і радів, як хлопчисько морю та ясному дню. Той Даніель був щирим і справжнім, він зневажав жадібність, зраду і брехню. Прагнув потримати негарну дівчинку, бо інакше не міг, адже й сам колись зіткнувся з несправедливістю, підступністю близьких людей.

Даніель немов онімів, а з голови вилетіло все, що він хотів сказати на своє виправдання. Його вразили до глибини душі слова Ніколь.

– Я більше не вірю тобі, Даніель! Не знаю, що так сильно змінило тебе, але в тому барі, кілька місяців тому, я зустріла зовсім іншу людину; повну протилежність чоловіка у якого, так сильно була закохана. Жаль, але далі нам з тобою не по дорозі.

Вона сумно посміхнулася одними тільки губами і потяглася за сумочкою, маючи намір піти. Їй більше не було чого сказати, крім: «прощавай».

Співачка вийшла на маленьку сцену та привіталася з публікою. Люди голосно заляскали їй у відповідь, цей шум оглушив Даніеля, і вивів із напівзабуття, в яке він упав. Жінка затягла, сумну пісню італійською мовою, а Ніколь уже йшла геть. Даніель жахнувся своєму дежавю, все це вже траплялося з ним раніше.

Ліза, так само нещадно покинула його. Він не брехав Ніколь, а справді любив її і хотів змінитись. Готовий був намагатися щосили, якби тільки, вона дала йому шанс і повірила в нього. Але, чим вона краща за свою сестру, якщо так легко відмовляється від своїх почуттів до нього. Так, він схибив, зробив помилку, не зрозумів, що цього разу з Ніколь все по-справжньому. Меріон, без угаву твердила йому: «Верни Ніколь, ти любиш її. Навіщо відштовхнув її? Нікому не потрібний наш шлюб».

Але Ніколь і слова не дала сказати. «Нехай іде. Таке кохання не варте і ламаного гроша» – розлютився Даніель. Він не біг за Лізою, і за Ніколь не побіжить. «Відпусти, відпусти, відпусти…» – швидко шепотів він і розгойдувався з боку в бік, як нервово хворий і важко дихав, наче біг.

Він мучився від почуття, визначити яке було. Але саме воно штовхнуло його вперед, і Даніель рвонув за Ніколь, панічно злякавшись знову втратити її.

Догнавши Ніколь, коли вона вже була біля виходу, він різко схопив її за руку і притяг до себе. Даніель дивився на дівчину, яку любив усім серцем. І в цей момент не приховував своїх емоцій, що розривали його зсередини. Даніель знав тільки одне, якщо вона піде зараз його світ більше ніколи не буде тим самим.

– Не смій відмовлятися від нашого кохання, Ніколь. Так, саме я все бездарно зіпсував, зруйнував, злякався, втік! Але це зовсім не означає, що я тебе не люблю! Якщо зараз, ти йдеш не тому, що любиш Лорана, тоді в тебе не може бути приводу відмовити мені. Дай мені змогу все виправити.