Делісія Леоні - Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні

Тейрен важко зітхнув і, підійшовши до кам'яних поручнів, уперся руками в них, глянувши вниз.

— Ти справді вважаєш, що ця ніч для таких розмов? – раптом спитав він у мене суворим тоном, але в його очах я бачила стільки ніжності, відданості.

— Я хочу почати наше життя без жодних таємниць, Тейрене, - підійшовши до нього і поклавши руку на плече, відверто відповіла я. – Твоя дружина… стоїть між нами. Можливо, коли ти згадаєш про неї все, вона покине твої думки. І я дуже сподіваюся, що передумовою для твого рішення одружитися зі мною стало щось більше, ніж просто… моя зовнішня схожість із нею.

Чоловік перевів погляд убік і я помітила, якими жорсткими стали його риси.

— Ти не віриш мені, що я тебе кохаю? - запитав він, а я закусила нижню губку, щоб стриматися.

— Ти жодного разу про це мені не говорив, — тихо прошепотіла я і відразу ж помітила його темний погляд, обрушений на мене.

— Еріеле ... я кохаю тебе. Це все давно переросло з того, що я просто хотів повернути свою дружину. Повір мені!

— Я вірю. Але хочу дізнатися від тебе все, що трапилося того дня чи ночі, коли стався переворот. Зрозумій, це важливо, щоб зрозуміти, що саме ми шукаємо з тобою: чи пов'язано це із закляттям дир'єса або ж… це справді прокляття.

— Вона не казала мені, що збирається вбити демона. Закликала його... як ти, коли я спав. І злякалася. Але знайшла сили довести ритуал до кінця. Лише трохи не встигла. Я намагався повернути контроль над своїм тілом, придушити демона, навіть зміг заговорити з нею, але вона була налякана. Вона… я ніколи навіть не міг подумати, що вона дізнається і що так злякається. Я йшов до неї, щоб заспокоїти, але вона… у її руках був ніж. Вона почала захищатися, - Тейрен замовк, стискаючи з усієї сили пальцями кам'яні перила.

— Це вийшло випадково?

— Я не вбивав її, Еріеле! – майже в серцях закричав чоловік.

Я підійшла і обійняла чоловіка.

— Я вірю тобі, - запевнила я його, дивлячись йому у вічі.

— У палаці, серед нас, були вороги. Влаштувавши державний переворот, вони намагалися зламати нас, щоб дати можливість півночі захопити нас зсередини, із самого серця…

Тейрен прикрив очі, мабуть спогади минулого досі завдавали йому нестерпного болю. Мені стало шкода його, і я… шкодувала би про те, що затіяла цю розмову, але мені потрібно, потрібно було дізнатися всю правду!

— Через те, що моя дружина злякалася на той момент, вона втекла від мене, коли…

Ми почули дивний шум, що долинав звідкись із палацу. Немов із вікон, що були розташовані в іншому крилі палацу, долинали жахливі крики.

— Що це? - запитала я, почувши чіткий шум під нашим балконом і намагаючись розглянути в темряві його джерело.

Я скрикнула, коли Тейрен відштовхнув мене від поручнів, а поряд зі мною приземлилася вогненна стріла.

— Прокляття! До кімнати, негайно! - наказав чоловік і сам швидко вніс мене в наші покої.

Махнувши рукою у бік вікон та балкона, він наклав магічний захист, але тут же ми почули крики та шум біля наших дверей. Виразно чулася бійка. Мабуть, наша охорона намагалася затримати групу…

— Тейрене? Це…

— Це палацовий переворот, - крізь зуби процідив чоловік.

Шановні читачі! Мій ноут ще в ремонті, але я беру на деякий час у знайомих людей, щоб попрацювати))) Тому, сподіваюсь, що зрозумієте мене: оновлення з'являються як тільки є можливість. Але поки що мені вдається, хоч маленькими шматочками, але балувати вас)))

Всіх обіймаю!))) Щиро дякую за ваш підтримку та теплі слова)))) 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно