Дар'я Бура - Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»

відчуття, що багато людей у країні вважають, що війна десь далеко. Десь там, на сході, за сотні кілометрів. Але це — не так. Війна — всюди. Війна — це не лише постріли і втрати. Війна — це боротьба в абсолютно всіх сферах. Відстань не вимірює наявність війни. Війна — це коли ветерана війни виганяють з автобуса. Війна — це коли в одній зі столичних шкіл дітей із Донбасу називають «донецькі бомжі». Війна — це цькування волонтерів, які допомагають фронту. Війна — це ігнорування подій, які відбуваються на Сході. І боротьба має тривати на всіх фронтах.

Нова позиція Яни започаткувала постійні поїздки на фронт. Військовий кореспондент має бути на війні. Це його обов’язок. Як керівник, Яна особисто впевнена, що кожен, хто носить формений одяг і має статус військовослужбовця, має побувати на фронті. Збіг чи ні, але поряд з Яною ніколи не було людей, які б відмовлялися їхати на війну. Навпаки, Яні доводиться притримувати юних дівчат — військових кореспондентів, перш ніж дозволити їхати у палаючий кратер війни. Неможливо робити контент для військових і про військових, якщо немає реального розуміння, що відбувається на бойових позиціях. Теорія і практика війни — це різні речі.

Свій перший обстріл Яна пережила у Водяному. Довелося кинути всі справи і швидко бігти в укриття. Навколо рвалися снаряди, земля розліталася у різні боки, а разом із нею — вщент розбиті дерева й будівлі. Сидячи в укріпленні, Яна згадувала свою бабусю та її розповіді про війну. Тоді, ще юною дівчиною, бабуся відчула на собі всі страхіття війни і потрапила на примусові роботи у фашистську Німеччину. Бабусині спогади були страшними, але вона ховала їх усередині, промовляючи: «Хоча б ніколи не було війни». Тоді маленькій дівчинці Яні було важко зрозуміти, що переживала бабуся. Почути — це одне. Пережити на власному досвіді — це зовсім інше. На Донбасі, сидячи в укритті, Яна змогла повністю зрозуміти бабусю.

Але найжахливішими були невідомість і неможливість контролювати ситуацію. Ніхто не знав, куди прилетить снаряд і чиє життя забере цього разу жахливий смерч. Страшно було, коли працювали снайпери. Страшно від того, що невідомо, скільки кроків залишалося зробити перед пораненням чи смертю.

Довгий час перебуваючи на позиціях, люди втрачають відчуття страху. І це дуже небезпечно. Страх породжує інстинкт самозбереження. І, навпаки, звикнувши до страху, людина почувається вільно. Почуття притупляються, а це може коштувати життя. Усього двадцять секунд потрібно, щоб одягнути каску і бронежилет. Вони можуть врятувати від смерті. Завжди носити захисне обладнання. Швидко реагувати на попередження. Вчасно сховатися в укріпленні. Дотримуватися засобів безпеки на війні — обов’язкова умова і вимога.

Ефір «Армії FМ» працює двадцять чотири години на добу. Основна задача радіо — піднімати бойовий дух військовослужбовців, підтримувати їх. Саме існування радіо «Армія FМ» говорить про те, що Україна пам’ятає своїх синів. Яна радіє, бо тепер військове радіо слухають не лише військовослужбовці, а й мирні жителі. В ефірі лунають музика, привітання, чути спілкування з бійцями. Кожного разу запрошуються цікаві особистості. Радіо розвивається, змінюється, удосконалюється. Відпрацьовуються технічні моменти, удосконалюється наповнення програми, змінюються учасники. Кожен ефір — це як народження немовляти, до якого готуються всією групою. Яна не спиняється, хоч і стомлюється. Але кожен новий день — це нова аудиторія, нові слухачі, нова хвиля, новий передавач, а значить — ще одна маленька перемога.

Одного разу на радіо завітала тендітна дівчина. Вона якраз підписувала військовий контракт і мала трохи вільного часу. Симпатична маленька Оля впевнено вела військові новини, у перервах вивчаючи військову енциклопедію з озброєння. Жінка-військовослужбовець, артилерист. У будь-якій ситуації готова прийняти на себе командування батальйоном і артилерією. Повноцінна військова одиниця маленького зросту, яка здатна дати фору будь-якому чоловікові.

В ефірі звучать голоси колишніх бійців, ветеранів війни. Всі вони говорять мовою, зрозумілою для військових. Радіо «Армія FМ» доносить не лише привіти і музичні хіти. На її хвилях лунає надія. Війна обов’язково завершиться, і життя буде продовжуватися. На бійців чекає мирне буття, адаптація до нових умов. Колишні бійці, а тепер уже ветерани розповідають про можливості для створення власної справи, діляться своїми помилками і досягненнями. Життя триває і за лінією фронту. Навіть, якщо не пощастить повернутися на колишню роботу, на солдата все одно чекають нові можливості та успіхи. Радіо «Армія FМ» — це робочий майданчик, який допомагає об’єднуватися і гуртуватися всім військовослужбовцям. Бо інколи колишньому воїну нікуди йти. Саме тоді стає в нагоді радіо «Армія FМ».

Війна змінює цінності людей. Одного разу відчувши контраст воєнного і мирного життя, вже ніколи не будеш колишнім. А ще — ніколи не позбудешся невичерпної поваги, яка виникає до українських солдатів. Обов’язковою умовою війни має бути і незламна пошана до військовослужбовців. Солдатів не потрібно занадто героїзувати. Йти воювати за рідних державу і народ — обов’язок кожного чоловіка. Але кожен загиблий — це не знеособлений військовий, а окрема людина, особистість, яка ціною власного життя здобувала мир у нашій країні.

Більша частина України продовжує жити у мирі, і так має бути. Неможливо носити траур усім і кожному кілька років поспіль. Але кожен із нас повинен знати і пам’ятати, що триває війна. У кожному українському населеному пункті мають бути створені сучасні військові музеї, які повинен відвідати кожен громадянин. Читати розповіді, дивитися фільми, торкатися техніки, яка відпрацювала на фронті, перечитувати прізвища і вдивлятися в очі загиблих на алеї пам’яті. Так має бути.

Дорогого коштує, коли пише військовий, який дуже влучно стріляє у бою, вправно «кошмарить сепарів», а у перервах готує, як шеф-повар одного з найкращих ресторанів:

«Коли ви до нас знову приїдете?»

«Вже скоро, за кілька днів».

«Чекаємо. Буде смачний борщ!»

Або таке ніжне: «Спасибі Вам! Мама побачила мене по телевізору. Стільки шуму було у слухавці. Сину, ти мій розумнику. Я аж зашарівся».

І знову в ефірі радіо «Армія FМ»: «Особливий великий привіт усім тим, хто знаходиться на тимчасово окупованих територіях! Друзі, тримайтеся! Ми обов’язково прийдемо до вас. Ще трошки потерпіть».

Голос радіо «Армія FМ» не стихає, а звучить усе гучніше на всіх просторах незалежної Української держави.