Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

Для подолання цих загроз Уряд вдавався до спрощення умов ведення підприємництва, зменшення податкового і обов’язкового соціального навантаження, оптимізації соціальних видатків держави та концентрації зусиль на протидії найгострішим ризикам.

Водночас регуляторно-­податкове стимулювання соціальних зобов’язань та відповідальності бізнесу значною мірою супроводжувалося компенсацією проб­лем підприємців за рахунок найманих працівників. Не кращий шлях було обрано й для оптимізації системи соціальних видатків, що призвело до підриву навіть задовільно працюючих механізмів.

Очевидно, що для досягнення соціальної безпеки в умовах гібридної агресії мають бути змінені акценти державної соціальної політики, зокрема, політики доходів у частині їх легалізації та оподаткування, випереджального зростання доходів найменш забезпечених верств населення, забезпечення основних соціальних стандартів.

Попри всі економічні труднощі та необхідність максимальної раціоналізації бюджетних витрат, скорочення масштабів соціальної підтримки населення не повинно створювати підґрунтя для соціального невдоволення. Оптимізація соціальної інфраструктури має відбуватися поступово та синхронізуватися зі зростанням доходів населення і розвитком якісних альтернатив у приватному та муніципальному секторі. Має бути завершений перехід до адресної, персоніфікованої та визначеної у часі соціальної підтримки.

Руйнування соціальної інфраструктури анексованих і окупованих територій. Російська агресія призвела до втрати значної частини соціальної інфраструктури Украї­ни, розташованої на тимчасово непідконтрольних територіях (Крим, окупована частина Донбасу); руйнування зв’язків між її об’єктами; перевантаженості соціальної інфраструктури на прилеглих до зони конфлікту територіях; розбалансування системи управління та зменшення можливостей фінансування.

Внаслідок анексії Криму Україна втратила майже 4 тис. підприємств та установ соціальної сфери, потужний санаторно-­курортний комплекс як державної, так і приватної та муніципальної власності. Сума заявлених збитків (без втрати шельфу, корисних копалин, втраченої вигоди) становить 1,18 трлн грн (за курсом 15,76 грн/дол. США). Було втрачено інфраструктуру у сферах пенсійного забезпечення, соціальної допомоги та послуг, зайнятості тощо. Сукупна шкода, заподіяна об’єктам інфраструктури та надання соціальних послуг, оцінюється приблизно у 463 млн дол. США, сумарна потреба в коштах для їх відновлення — у 1257,7 млн дол. США[21]. Очевидно, що Україна має послідовно вимагати від Російської Федерації компенсації завданих збитків та вартості відновлювальних заходів у рамках стратегії деокупації АР Крим.

Пріоритетними напрямами державної регіональної політики у Донецькій та Луганській областях визначено відновлення пошкодженої інфраструктури (доріг, залізничної інфраструктури, електричних та водопровідних мереж); забезпечення безперебійного енерго-­, газо-­ та водопостачання об’єктів соціальної сфери, освіти, охорони здоров’я та промисловості; відновлення роботи комунального транспорту; покращення епідеміологічної ситуації; задоволення соціальних потреб мешканців і внутрішньо переміщених осіб тощо[22]. Для реалізації цих завдань розроб­лений відповідний План заходів[23].

У серпні 2016 р. Кабінет Міністрів Украї­ни схвалив Концепцію Державної цільової програми відновлення та розбудови миру у східних регіонах Украї­ни, першим стратегічним компонентом якої передбачено відновлення критичної інфраструктури та ключових соціальних послуг. Прийняття такої Програми, зокрема, дасть змогу перейти від заходів термінової гуманітарної допомоги до системного відновлення нової якості соціальної сфери. З метою закріплення нових практик соціальної взаємодії слід використовувати допомогу міжнародних та неурядових організацій, доцільно також збільшити державне замовлення з підготовки фахівців соціальної роботи.

Згортання можливостей держави щодо фінансування соціальної сфери. Гібридна війна завдала потужного удару по можливостях держави виконувати поточні соціальні зобов’язання, реагувати на нові соціальні виклики та здійснювати реформи. Соціальні стандарти, незважаючи на їх невідповідність суспільним очікуванням, тривалий час були заморожені. Уряд пішов на ризиковані кроки щодо пом’якшення соціальних зобов’язань підприємців (мораторій на перевірки підприємств, різке зниження ставки ЄСВ, усунення коефіцієнтів ризику виробничого середовища тощо). Однак негативні соціальні наслідки цих рішень переважають економічні вигоди. Обраний шлях стимулювання підприємництва не покращив становище працівників. Натомість зросли масштаби порушення їхніх трудових прав, почастішали затримки з виплатою заробітної плати, активізувалася тінізація діяльності та зайнятості.

З огляду на російську агресію, у 2015—2016 рр. структура державного бюджету змінилась на користь військових видатків, у т. ч. і за рахунок видатків соціальних. Проте оптимізації соціальних виплат та пільг не відбулося. Як і раніше, вони роздаються за формальними категорійними ознаками. Це розпорошує кошти між великою кількістю споживачів таких пільг, серед яких певна частина не відповідає критеріям щодо їх надання.

Важким тягарем для держави була й залишається недосконала пенсійна система. Експеримент зі зниженням ставки ЄСВ не спричинив детінізації заробітних плат, натомість посилилося навантаження на державний бюджет, а рівень пенсій залишився неприпустимо низьким. Немає відчутних зрушень у сфері боротьби з безробіттям. Попри обіцянки урядовців, Державна служба зайнятості не перетворилася на Націо­нальне агентство зайнятості, що мало б поширити її послуги на всіх шукачів роботи, а не лише на безробітних. Необхідною є оптимізація функціонування новоствореного Фонду соціального страхування.

Невдало відбувалося й реформування сфери ЖКГ. Політика субсидування запроваджених захмарних тарифів для родин, які не в змозі оплачувати відповідні послуги, не покращує їх життя, а забезпечує стабільне джерело доходів для природних монополій.

За таких умов актуальним залишається:

• приведення у відповідність до реальних умов життя базового державного соціального стандарту — прожиткового мінімуму, що має бути орієнтиром для інших соціальних стандартів;

• підвищення мінімальної зарплати та введення галузевих мінімальних заробітних плат;

• зняття мораторію на перевірки підприємств стосовно забезпечення прав працівників;

• запровадження адресного принципу грошової соціальної підтримки вразливих категорій населення на підставі перевірки нужденності, проведення ревізії існуючих пільг, надбавок, доплат, компенсацій тощо, наданих за ознакою приналежності до певної соціальної групи.

Навіть в умовах гібридної війни довгострокова соціальна політика Украї­ни має бути орієнтована на послідовне підвищення рівня життя населення та забезпечувати комплексний розвиток людського потенціалу на засадах соціальної справедливості, згуртованості та відповідальності.

Загострення проб­лем соціального забезпечення сектору безпеки та оборони. Практика протидії російській агресії засвідчила, що потужність націо­нального сектору безпеки і оборони Украї­ни значною мірою визначається ефективністю механізмів проведення в ньому соціальної політики. Титанічні зусилля волонтерів, мобілізація здорових політичних сил та підприємницьких кіл обумовили не бездоганне, але прискорене зростання нових форм та джерел соціальної підтримки військових та інших учасників АТО. Водночас мобілізаційні процеси 2014—2016 рр. виявили, що вагомим гальмом системного відродження обороноздатності держави є недостатність соціальних мотиваторів, неефективність бюрократичних структур та механізмів, некомпетентність та зловживання у процесах призначення та надання соціального забезпечення.

Слід зазначити, що вирішення соціальних проб­лем сектору безпеки та оборони постійно перебувало в полі зору законодавчої та виконавчої влади Украї­ни. Зокрема:

— самозайнятих осіб, призваних на військову службу під час мобілізації, звільнено від сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного податку. Уточнено механізми збереження посад, розміру заробітку мобілізованих працівників та тих, хто продовжує службу за контрактом. Час перебування громадян Украї­ни на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

—