Володимир Павлович Горбулін - Світова гібридна війна: український фронт

укладено ряд угод з країнами ЄС (зокрема Словаччиною[17]) про реверсний режим постачання газу на територію Украї­ни, що різко покращило стан енергетичної безпеки держави та дозволило в умовах гібридної війни задовольнити потреби у цьому виді енергоносіїв.

Розбудова інтерконекторів, що забезпечують технічну спроможність постачання природного газу із країн ЄС, дозволяє Украї­ні купувати газ за найнижчими цінами на ринку та убезпечитись від тиску Газпрому. Реверсне постачання дало Украї­ні змогу вперше в історії незалежності пройти зимовий період 2015—2016 рр., не закуповуючи газу в Росії. Загальний обсяг імпорту газу в Україну у 2015 р. зменшився порівняно з попереднім роком на 15,5 % — до 16,5 млрд куб. м, при цьому імпорт газу з РФ скоротився на 57,3 % — до 6,1 млрд куб. м, а з ЄС — зріс удвічі, до 10,3 млрд куб. м.

Запровадження особливих режимів функціонування КІ. Проб­леми з постачанням палива на електростанції та розрахунками за спожиті енергоресурси створили загрози стійкості функціонування Об’єднаної електроенергетичної системи Украї­ни (див. розділ 11). Найгостріша ситуація в енергетиці склалася в осінньо-­зимовий період 2014—2015 рр., коли найбільше загострення бойових дій супроводжувалося пошкодженням електро­енергетичної інфраструктури. Міненерговугілля змушене було ініціювати запровадження особливого режиму розрахунків на ринку електроенергії та надзвичайної ситуації на ринку електроенергії, застосувати аварійні графіки відключення. Слід відзначити, що ці заходи дозволили стабілізувати добову ситуацію та попередити технологічні порушення в об’єднаній енергосистемі Украї­ни.

Надалі був розроб­лений «План підготовки паливно-­енергетичного комплексу Украї­ни до осінньо-­зимового періоду 2015—2016 років та його проходження», який запропонував заходи щодо запобігання, усунення або пом’якшення ризиків порушення функціонування КІ у разі загострення ситуації в зимовий період.

Виклики формуванню державної системи захисту КІ. Загалом гібридна агресія Росії завдала Украї­ні болючих втрат. До втрати активів в енергетиці — ресурсів нафти та газу на шельфі Чорного та Азовського морів, антрацитового вугілля Донбасу, генеруючих активів на захоплених територіях (див. розділ 7) — додалася необхідність фактично заново будувати систему забезпечення функціонування КІ. На цьому шляху окреслилися невирішені проб­леми, до яких слід віднести:

1. Відсутність координації дій органів державної влади, суб’єктів гос­подарювання, населення. Відсутність належної законодавчої бази щодо забезпечення функціонування націо­нальної економіки Украї­ни в особливий період (воєнний стан) не дозволила належним чином скоординувати дії суб’єктів господарювання та державних органів щодо охорони та оборони важливих об’єктів.

Очевидними були запізнення та неефективність дій органів державної влади та силових структур у реагуванні на загрозу пошкодження КІ. Недосконалість системи захисту проявилася ще й тому, що дії окремих органів влади та охоронних підрозділів суттєво різнилися за параметрами та умовами організації захисту, визначеними різними міжвідомчими актами.

Слід також акцентувати увагу на невідповідності існуючих планів реагування на сучасні загрози функціонуванню КІ та неврегульованості питань, як саме у випадках її пошкодження мають координувати свої зусилля різні органи державної влади, суб’єкти господарювання та громадяни. Фактично плани реагування на випадок терористичних актів проти об’єктів критичної інфраструктури не діяли, а мобілізаційні плани функціонування економіки та органів державної влади в особливий період, які не переглядалися тривалий час, втратили свою актуальність.

2. Невідповідність існуючої системи управління вимогам сьогодення. Досвід Украї­ни щодо забезпечення захисту критичної інфраструктури свідчить, що суб’єктом зловмисних дій проти критичної інфраструктури може бути держава-­агресор, а не лише окремі групи зловмисників (терористичні групи), як це вважалося досі. Причому держава-­агресор може узгоджено застосовувати найрізноманітніші методи та інструменти впливу на функціонування КІ.

Усталене розуміння загроз КІ та шляхів запобігання їх реалізації не дозволяє підвищити стійкість життєво важливої для краї­ни інфраструктури в умовах сучасних гібридних загроз. Бо традиційно все зводиться до посилення лише фізичної «охорони» об’єктів, покладання на існуючі органи влади додаткових завдань без делегування їм відповідних функцій та повноважень. Зокрема, існуючі охоронні підрозділи не в змозі належно реагувати на кібератаки або ж на руйнування об’єкта його персоналом — ці питання поза межами їхньої компетенції.

Окрім того, саме гібридність війни актуалізувала питання участі суб’єктів господарювання у забезпеченні стійкості функціонування КІ. У період загострення збройного конфлікту на Донбасі були випадки, коли керівники чи власники підприємств (особливо приватного сектору) намагалися використати кризову ситуацію у власних інтересах. Так, під час бойових дій, що призводили до пошкодження електроенергетичної інфраструктури (зупинка ТЕС, руйнування підстанцій та ліній електропередач), електричні станції на мирній території зупинялися не тільки через відсутність вугілля, але й на ремонтні роботи. При цьому їх власники скаржилися на низькі тарифи на електроенергію, що не дозволяють забезпечити надійну роботу електростанцій[18].

Завдання держави у сфері захисту КІ. Загалом, гібридна агресія поставила перед сектором безпеки і оборони Украї­ни нові завдання щодо посилення спроможності забезпечити стійкість та сталість суспільного розвитку, у т. ч. шляхом формування державної системи захисту критичної інфраструктури. Майбутнє слід будувати з огляду на те, що «інфраструктурна війна» стає реальним робочим інструментом агресії. Тому на перший план виходить завдання забезпечити спроможність КІ виконувати свої функції навіть у випадку пошкодження її окремих об’єктів.

Цей напрям відомий у світовій практиці як «планування на випадок кризових ситуацій (contingency planning) та застосовується як у державному управлінні, так і в управлінні суб’єктами господарювання різних форм власності.

Таке завдання вимагає ухвалення відповідного законодавства, яке б відобразило нові принципи державної політики щодо захисту критичної інфраструктури. Першим кроком у напрямі постановки проб­леми та формування такої системи стала «Зелена книга з питань захисту критичної інфраструктури»[19], розроб­лена Націо­нальним інститутом стратегічних досліджень. У ній сформовано основні концептуальні засади цього напряму безпекової політики, визначено стратегічні цілі, принципи побудови, суб’єкти та завдання системи захисту КІ, а також основні механізми реалізації відповідної державної політики.

13.5. Протидія соціальним інструментам гібридної війни

Російська гібридна агресія завдала відчутних втрат соціальній сфері Украї­ни. Її наслідками стали подальше поширення бідності та поглиб­лення майнового розшарування населення, руйнування соціальної інфраструктури анексованих і окупованих територій, згортання можливостей держави щодо фінансування соціальної сфери, загострення проб­лем соціального забезпечення сектору безпеки та оборони, фізичні та міграційні втрати населення.

Поширення бідності і поглиб­лення майнового розшарування населення. До початку російської агресії показники абсолютної бідності в Украї­ні зменшувалися. Натомість її розгортання не лише загострило існуючі проб­леми соціальної сфери, а й зумовило раптове зубожіння майже 5 млн осіб (з 6 млн мешканців зони АТО) внаслідок миттєвої втрати житла, майна, доходів. Більшість із понад 1,8 млн внутрішньо переміщених осіб не мали заощаджень, здатних компенсувати понесені ними матеріальні втрати, або ж кваліфікації, яка б гарантувала належне відновлення трудових доходів на новому місці проживання. Лише впродовж 2015 р. рівень бідності в Украї­ні за критерієм розрахункового прожиткового мінімуму зріс удвічі, сягнувши 59,3 %[20].

Різке падіння рівня життя та надмірна диференціація доходів посилює соціальну напруженість у суспільстві, зумовлює ризик