Джеймс Мейс - Комунізм та дилеми національного визволення: Національний комунізм у радянській Україні 1918-1933

Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. 1919. № 1. 1–14 января. Статья 3.

163

Собрание Узаконений и Распоряжений Рабоче-Крестьянского Правительства Украины. 1919. № 9. 12–14 февраля. Статья 113.

164

На III Всеукраїнському з’їзді радянських рад дві третини всіх делегатів від Чернігівщини, Харківщини та Полтавщини було надіслано від ревкомів. Куличенко, М. И. Борьба Коммунистической партии за решение национального вопроса в 1918–1920 годах. Харьков, 1963. С. 318. Див. також: Винниченко, Володимир. Відродження нації. (історія укр. революції [марець 1917 р. — груд. 1919 р.]). Київ ; Відень : Дзвін, 1920. Ч. 3. С. 315–319; Шлихтер, А. Борьба за хлеб на Украине в 1919 г. Літопис революції. 1928. № 2. С. 121 та наступні. — Прим. наук. ред.

165

Про повстання Григор'єва та занепад п’ятаковщини див. у: Adams. Bolsheviks in the Ukraine. Pp. 278–404; Григорьевская авантюра (май 1919 года). Летопись революции. 1923. № 3. С. 152–159.

166

Георг Лапчинський, член першого совітського уряду України та провідник так званих федералістів у КП(б)У писав, що розпуск КП(б)У був рішенням, яке означало відмову від будь-якої революційної боротьби в Україні в майбутньому. Лапчинский, Георгий. Гомельское совещание (воспоминания). Летопись революции. 1926. № 6. С. 37.

167

Маються на увазі прорадянські українські партії. Перш за все — члени Української партії соціалістів-революціонерів, які в березні 1919 перейшли на комуністичні засади та назвали свою партію УПСР (комуністи-боротьбисти). Більшовики обіцяли долучити їх до уряду УСРР після скликання III Всеукраїнського з’їзду рад, але, як через тотальну перевагу на цьому з’їзді, так і через розходження з боротьбистами, насамперед у земельному та національному питаннях, свою обіцянку спочатку не виконали. Боротьбистів було введено до уряду в травні 1919 р. — Прим. наук. ред.

168

Мається на увазі Комуністична партія України, яка була обласною філією РКП(б). Тобто йдеться про вступ до лав КП(б)У. — Прим. наук. ред.

169

Василь Шахрай справді був у складі першого уряду совітської УНР — Народного секретаріату — із перших днів його існування, але обіймав посаду народного секретаря (а не «комісара», бо так члени уряду почали називатися з 1919 року) військових справ. Посади народного секретаря із закордонних справ спочатку не було, бо зовнішні зносини бачилися прерогативою центрального уряду, яким совітська УНР визнавала ленінський Совнарком. Щоправда, Шахрай разом із Затонським (народний секретар освіти) та Юхимом Медведєвим (голова ЦВК совітів України) спробували стати представниками совітської України на переговорах із країнами Четверного союзу, але до переговорів їх не допустили. — Прим. наук. ред.

170

Ідеться про Комп'єнське перемир’я — угоду між Антантою й Німецькою імперією від 11 листопада 1918 року про припинення воєнних дій, що ознаменувала завершення Першої світової війни. — Прим. наук. ред.

171

На початку 1919 було опубліковано «До хвилі» та друге російськомовне видання «Революции на Украине». Перші російське та українське видання цієї книги (які до нас не дійшли) було опубліковано наприкінці 1918 року, тобто «До хвилі» була своєрідним продовженням «Революции на Украине». — Прим. наук. ред.

172

Передмова до першого українського видання «Революції на Україні» датована 20 листопада 1918 року. Внутрішні докази, такі як наведені статті з газети, вказують на те, що «До хвилі» написано в середині січня 1919-го. Доступний англійський переклад останнього памфлету Сергія Мазлаха та Василя Шахрая: On the Current Situation in the Ukraine. Ann Arbor, 1970. На жаль, перекладач, очевидно, не збагнув, що лапки в оригіналі часто вказують на те, що автор ужив виділені ними слова з іронією, і якщо лапки опустити, значення цих слів зміниться на протилежне. Усі цитати перекладав я сам, хоча посилання давав на вищевказаний переклад. Усі виділення відповідають оригіналу. Для перекладу «Революції на Україні» було використано примірник другого російського видання, яка є в Нью-Йоркській публічній бібліотеці.

173

Попри організаційну відособленість, ідея об’єднання РСДРП(м) та РСДРП(б) була поширеною серед соціал-демократів. Після повалення самодержавства в багатьох місцях діяли об’єднані організації. За оцінками істориків в Україні до літа 1917 р. близько двох третин організацій були такими. Саме про об’єднаний осередок соціал-демократів ідеться в тексті. — Прим. наук. ред.

174

Luther, Michael Martin. «Introduction». Serhii Mazlakh and Vasyl Shakhrai. On the Current Situation in the Ukraine. Ann Arbor, 1970. Pp. xv–xvi.

175

Мазлах, Сергей. Октябрьская революция на Полтавщине. Летопись революции. 1922. № 1. С. 127–128.

176

Luther. «Introduction». Оп the Current Situation. P. xviii.

177

Скоровстанский, В. Революция на Украине. Изд. 2-е. Коммунист. Партия (большевиков). Саратов: Книгоиздательство «Борьба», 1919. С. 1.

178

Там само. С. хі–хіі.

179

Там само. С. 1–8. Цитата зі С. 8.

180

Там само. С. 8–19. Цитата зі С. 15.

181

Дату вказано за чинним тоді в Росії юліанським календарем, «старим стилем». За григоріанським календарем, «новим стилем», на який Росія та Україна перейшли на початку 1918 року, це 1 квітня. — Прим. наук. ред.

182

Там само. С. 19–80. Цитата зі С. 70, 78.

183

Слово «Москва» вжито як означення керівництва совітської Росії. Насправді до середини березня 1918 р. її столицею був Петроград. — Прим. наук. ред.

184

Скоровстанский, В. Революция на Украине. Изд.2-е. Коммунист. Партия (большевиков). Саратов: Книгоиздательство «Борьба», 1919. С. 81–125.

185

Там само. С. 125–135. Цитати зі С. 136.

186

Комінтерн (Комуністичний Інтернаціонал), Третій Інтернаціонал, — міжнародна комуністична організація, яку було створено на початку березня 1919 р. і яка діяла під повним контролем керівництва РКП(б). Серед 18 партій, делегати яких взяли учать у І (установчому) конгресі Комінтерну й мали там право вирішального голосу, була і КП(б)У, яку представляли Микола Скрипник та Серафіма Гопнер. — Прим. наук. ред.

187

Скоровстанский, В. Революция на Украине. Изд. 2-е. Коммунист. Партия (большевиков). Саратов: Книгоиздательство «Борьба», 1919. С. 136–150. Цитати зі С. 149–150. Лапки й курсив подано за оригіналом.

188

У цьому випадку слід мати на