Джеймс С. А. Корі - I прокинеться Левіафан, Джеймс С. А. Корі

подивився зацікавлено. Навіть Наомі на краєчку ліжка

нахилилася трохи вперед.

— Гадки не маю, — відповів Міллер. — Але хтось знав, що ви

прийдете.

— Блискуча детективна робота! — пирхнув Еймос. — Ми самі, бляха, нізащо не здогадалися би про це.

Голден пропустив ті слова повз вуха й відповів Міллерові:

— Так, але вони не знали, по що ми прийшли. Інакше б самі

дісталися до кімнати Джулі й узяли все, що їм треба.

— Витік інформації у Фреда? — припустила Наомі.

— У Фреда? — зацікавився Міллер.

— Або хтось також помітив ту штуку з Поланскі, але не знав

номера кімнати, — знизав плечима Голден.

— Але нахіба було відразу шмаляти з автоматів? — здивувався

Еймос. — Який їм сенс із мертвих нас?

— А от це було непорозумінням, — утрутився Міллер. — Я

бачив усе збоку. Еймос дістав зброю. Комусь із них знесло дах.

Хтось кричав своїм, щоб вони припинили вогонь, але ви почали

відстрілюватися.

Голден узявся перераховувати факти, загинаючи пальці:

— Отже, хтось знає, що ми вирушили на Ерос у справах, пов’язаних зі «Скопулі». Вони навіть знають готель, але не

номер кімнати.

— Вони також нічого не знають про Ліонеля Поланскі, —

додала Наомі. — Інакше просто подивилися б номер на рецепції, як ми.

— Це правда. Тож вони хочуть захопити нас у полон, і загін

автоматників готує пастку. Але все йде не так, і раптом

у вестибюлі зчиняється стрілянина. І вони точно не передбачили

твоєї появи, детективе Міллере. Отже, вони не всевидючі.

— Саме так, — погодився Міллер. — Усе свідчить, що пастку

готували поспіхом. Схопити вас та дізнатися, що ж ви шукаєте.

Якби в них було більше часу, вони просто обнишпорили б увесь

готель. Два чи три дні, але це реально. Готель вони не

обшукували — а отже, схопити вас було простіше.

Голден кивнув.

— Так... Але це означає, що вони вже мали тут загін

автоматників. Я б не сказав, що вони схожі на місцевих.

Міллер збентежено замовк і замислився.

— Знаєш, ти про це сказав, і я мушу погодитися.

— А отже, — вів далі Голден, — хто б то був, він має на Еросі

загони бійців, озброєних автоматами, і може будь-якої миті

передислокувати їх туди, де нас можна перехопити.

— А ще він має достатні зв’язки у службі безпеки, щоб нікого

не стурбувала стрілянина. Поліціянти не знали, що там щось

відбувається, поки я їм не подзвонив.

Голден схилив голову набік і спохмурнів:

— Чорт, нам справді слід забиратися звідси якнайшвидше.

— Гей, чекайте! Заждіть одну бісову секундочку! — голосно

втрутився Алекс. — З якого це дива ви всі ігноруєте питання

кошмарного мутантського жахіття в тій кімнаті? Я єдиний, кому це привиділося?

— Точно, Мати Божа, що там таке було? — тихо відгукнувся

Еймос.

Міллер занурив руку в кишеню плаща й витягнув прозорий

пакет для доказів, у якому був планшетний термінал Джулі.

— Хтось із вас розуміється в техніці? Можливо, вдасться

з’ясувати...

— Я могла б його зламати, — озвалася Наомі. — Але нізащо не

доторкнуся цієї штуки, поки не буде зрозуміло, що за гидоту

вона підхопила і чи не заразна вона. Не буду випробовувати

долю, мацаючи її особисті речі.

— А тобі не треба мацати. Залиш пакет запечатаним. Екран має

працювати через плівку.

Наомі завмерла на мить, а тоді потягнулася до Міллера

і забрала термінал.

— Чудово, дайте мені хвилинку, — сказала до всіх, беручись до

роботи.

Міллер знову відкинувся на спинку стільця, тяжко зітхаючи.

Голден подивився на нього.

— Отже, Міллере, ти знав Джулі? Наомі думає, що її труп, та

ще й у такому вигляді, вибив тебе з рівноваги.

Міллер повільно похитав головою.

— Коли отримуєш таку справу, то мусиш дізнатися все про

людину. Шариш, усі особисті