Катерина Мединська - Розлюбити за будь-яку ціну, Катерина Мединська

Він здригнувся всім тілом, відчувши, як теплі пальці впевнено торкнулися його обличчя. Лоран глянув у ці обожнювані блакитні очі, які занепокоєно вдивлялися в його обличчя, і напружився всім тілом.

– Лоран, з тобою все гаразд? – спитала Ніколь, занепокоївшись за Лорана.

Він стояв, спершись руками на кухонну стільницю, і смертельно зблід.

Даніель спостерігав цю картину з боку і йому не сподобалося те, що Ніколь раптово помчала до Лорана і порається з ним як з дитиною. Що це таке? Навіщо ці сюсюкання? Його покоробило, але він терпляче чекав, поки Ніколь перестане поратися зі своїм «другом». «Терпіння і витримка» – нагадав собі Даніель і, дивуючись, покосився на парочку.

– Звісно! – Відвів Лоран і прибрав її руку зі свого обличчя.

Ніколь хотілося заперечити йому, але десь у глибині душі розуміла, немає сенсу турбуватися. Чомусь не хотілося йти і залишати його в такому стані.

– Ніколь, може, підемо вже? – Запропонував Даніель, делікатно нагадавши про свою присутність. Хоча з кожною секундою все більше сердився і дратувався, втрачаючи над собою контроль.

Що це Ніколь робить? Значить, Лоран їй байдужий? Що це за важкий погляд? Даніель задихався від ревнощів.

Ніколь без зайвих церемоній і сором'язливості ніжно цмокнула Лорана в щоку і сказала:

– Я скоро повернуся, не забудь погодувати Айворі.

Даніель заплющив очі, стиснув щелепи до скрипу і, хмурячись, звів брови на переніссі. Його люто дратувало власне становище. Він почував себе невпевнено. Але вже наступної секунди взяв себе в руки, адже він розумів, що сам винен у ситуації, що склалася. Тепер треба було швидко виправити все.

Хоча поведінка Ніколь сильно змінилася. Вона подорослішала і більше не була тим наївним, легковажним дівчиськом, яке він зустрів кілька місяців тому. І найстрашніше, що більше не довіряла йому і навіть готова була боронитися від нього.

Тому йому нічого не залишалося, окрім як стояти немов ідіот і спостерігати, як вона люб'язує з іншим чоловіком.

На щастя, його страта швидко закінчилася і його Ніколь знову повернулася до нього. Сьогодні він зробить усе, щоб повернути її за всяку ціну.

Лоран почув, як двері зачинилися. Він лишився сам. Тиша тиснула і погрожувала звести його з розуму. Кошеня замяукало і потерлося об його ногу.

Лоран взяв його на руки і почухав за вушком.

– Не дивись на мене так осудливо, Айворі, вона любить іншого. Ти бачив нашого суперника? Він нахабний, самовдоволений тип, надзвичайно багатий, неймовірно красивий. Зрозумій, саме такі й подобаються жінкам, Айворі! - повчав Лоран кота, а той муркотів і дивився на нього розумними котячими очима. - Уяви, Ніколь любила його все життя і сьогодні він зробить їй пропозицію. А ти кажеш, що маю шанс. Зізнайся їй у коханні! І що буде? А? Нічого доброго!

Лоран стомлено зітхнув і знизав плечима.

– Айворі, а ти вмієш слухати. Може, вип'ємо? – сумно пожартував Лоран.