С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

То була наша остання розмова на Авімі.

***

Лі Мей Джоу нестримно стрибала, розбудивши няфку своїми радощами.

— Фота скинув наказ зі списками. Ти і Лі Мей летите додому, — пояснила Абенні радощі нукіти. — Мілла теж сюди вже не повернеться.

— Та що мені до Роже? Хай собі, — якомога байдуже відповіла я.

— Просто сказала, — гемманка покосилась на Тарана, який втовкмачував щось неслухняній тварині, поки та терлась об його ноги.

Вертатись на Тхрон геть не хотілось. Всього одне його слово, і додому полетів би хтось інший.. Але просити таке у керівника медблоку не дозволяла гордість. Алієць міг і погодитись, а міг виставити якісь свої умови. Наші взаємовідносини рухалися у невідомому напрямку. Я картала себе за мовчання в  печері і злилась, що він лишив вибір за мною. Залишитись тут, щоб ускладнити собі життя ще більше – погана ідея. Можливо, повернення прочистить мені мізки?

На борту Лі Мей урочисто вручила мені переноску з шиплячою няфкою.

—  Це що?!

— Прохання Тарана. Сказав забере, коли повернеться, — знизала плечима нукіта.

— У мене дозволу на проживання тварини немає. Тобі віддали, хай у тебе і забирають.

— О, ні! Ніякої шерсті! У старшої доньки на неї страшна алергія, — запротестувала Абенні. — Магді, оформити дозвіл – справа кількох годин. Поки ти про неї дбатимеш, вона буде слухняною.

На підтвердження своєї «слухняності» хвостате непорозуміння весь політ волало ніби їй хвоста відривають. Замовкала няфка тільки, коли отримувала смаколик, який миттєво зжирала під невдоволене вурчання і блиск жовто-зелених очей. Я не вірила цим історіям про здоров’я доньки, поки Лі Мей не ткнула мені під ніс комунікатор з проханням керівника медблоку. Шукає привід для нової зустрічі? Що ж нехай.

Вже тоді я розуміла, що чекатиму на повернення колишнього наставника більше, ніж його улюбленець.