Джеймс С. А. Корі - На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі

напоготові. Майте загрозливий вигляд, але в жодному разі не

стріляйте. Якщо вони зрозуміють, що в нас несправжні

рушниці, то нам можуть бути непереливки.

— Сер? — звернувся до нього хтось. — Ви ж не забули, що ми

вимащені фарбою як цілі, правда?

Гевлок не встиг відповісти, як запрацювали їхні двигунчики, виштовхуючи позад них стиснений газ, схожий на туман чи дим.

І всі вони, у своїх скафандрах, разом піднялися в ніч. Чи то

попадали. Прискорення штовхнуло кров у Гевлокові ноги, а

костюм їх стис, погнавши кров назад. Це ж була ще далеко не

повна гравітація. Навіть не третя її частина, але відчуття було

куди більшої швидкості. Й куди більшої небезпеки. Тепер, коли

він знав, до чого придивлятися, сумнівів не лишилося: те

мерехтіння означало, що там працює зварка. Без зупинок. Тут

їхній основний політ скінчився, і костюми завертілись, починаючи процес гальмування. Ця абсолютна синхронність

означала, що «Ізраель» і досі їх координує.

Оце вже й той диверсант угледів їх. Полум’я зварки погасло.

Гевлок перевірив, де його рушниця: ага, затиснута між

черевиків. Він потерпав, що ось зараз полетять «кулі» з фарбою, і молився, аби тільки не полетіли.

Ні, пострілів не було.

— Спрацювало! — вигукнув хтось з інженерів. — Той педик

утікає!

Так воно насправді й було. Червоний скафандр на корпусі

шатла. Диверсант із чимсь борюкався. Зиркнув на Гевлока з

його міліцією, що згори падали на нього, й відвернувся. Хоч би

хто то був, був він сам-один. Гальмування їхнє скінчилось. І вони

вже майже біля шатла. П’ятдесят метрів. Сорок. Тридцять.

Гевлок відкрив канал загальних комунікацій.

— Увага, неідентифікований зварнику! Лишайтесь на місці!

Червоний костюм випростався, з ранця-двигунчика вирвалося

полум’я. Невідомий кинувся навтікача під кутом дев’яносто

градусів, але не прямо геть від своїх переслідувачів, а пірнаючи в

напрямі планети й якоїсь нижчої орбіти, де мав бути йому

порятунок. Відчуття полегшеності переповнило Гевлока. Хлопці

не стріляли! І начебто, як свідчив дистанційний контроль, основні функції шатла лишилися незмінні. І детонація йому не

загрожувала. Але ж Гевлокова самопальна міліція наразі не

могла управляти своїми двигунчиками, то й не поженеться за

диверсантом…

Але він їх недооцінив.

Ось перша темна нитка потяглася вгору до диверсанта… але

промах! Одначе вся ж команда побачила цей постріл «кішкою» і

перейнялася такою ідеєю. Ще «кішок» шість полетіло, силою

неперервного поштовху блакитно-помаранчевого полум’я, мов

невеличкі гарматнí, навздогін за зварником-утікачем. І одна

«кицька» таки вчепилася в нього. І ворог, і «кицькометальник»

одночасно сіпнулися, й інженерів скафандр увімкнув аварійну

тягу, аби зм’якшити ривок. Тепер, коли ворог опинився на гачку

й рух його уповільнився, в нього вчепилися ще дві пазуристі.

Небавом уже п’ятеро «міліціонерів» узяли саботажника на

гачок, і колективним зусиллям своїх двигунчиків утримували

ранцевого двигунчика червоного скафандра. Гевлок анулював

контроль «Ізраеля» над своїм скафандром і пішов у піке до

планети й того, кому судилося зараз стати його в’язнем.

Тепер червоний скафандр крутився-вихилявся, намагаючись

перепалити зварювальним вогнем канати «кішок». Гевлок

націлився в нього зі своєї рушниці, й ворог завмер. Він уже так

близько підлетів, що міг розгледіти обличчя за забралом

шолома.

Жінка-поясанка,

темношкіра,

темні

кучері

поприлипали до спітнілого чола. Вираз обличчя — чиста досада.

Він знову перемкнувся на загальний канал зв’язку.

— Агей! — гукнув він. — Не панікуй. Мене звати Гевлок. Я

виконую обов’язки голови сек’юриті «Едварда Ізраеля», і зараз

ти повинна піти зі мною!

Інтерлюдія. Дослідник

…воно

вихоплюється

вихоплюється

вихоплюється

вихоплюється…

Сто тринадцять разів на секунду, воно вихоплюється, і речі, які

воно знаходить, не є знаком того, що дозволить йому

скінчитися, але вони є знаряддями, а воно досліджує їх, не

усвідомлюючи, що воно їх досліджує. Неначе вода, що бездумно

знаходить собі шлях поміж камінчиків, воно вихоплюється. Що

воно може зрушити, те воно й зрушує,