Марія Акулова - Ефект метелика, Марія Акулова

Настя кивнула.

— Знаєш, на чиє місце тебе взяли? — до розмови доєдналася ще одна дівчинка, теж Настя, тільки руденька. — У дівчинки був День народження, вона принесла шампанське, звичайно, усіх пригостила. Але ми ж випили по ковтку, а вона — пів пляшки. Про те, що приїде 'ревізор', Пір нікого не попередив, ну вона й полізла на сцену… п’яна. Імагін цю справу побачив, а далі все було вже за звичним сценарієм — дати прочухана Пампушку, звільнення бідолахи.

Знову кивнула. Ні, ну вона ж не п’яна. Чого боятися? Нічого. Чому тоді страшно? Не зрозуміло.

— Крила розправили? — Аміна зупинилася, озирнулася, підморгнувши чомусь Насті, яка замикала групу дівчаток, а потім відчинила двері в зал. Шоу-тайм.

***

Як би добре не працювала вентиляційна система, тут однаково завжди було душно. Душно, жарко, мало місця, а лампи раз у раз різали очі, відгукуючись болем у скронях.

Народ, який залишився після концерту, потягнувся до бару, щасливі власники столиків сиділи на м’яких кріслах, потягуючи коктейлі, танцмайданчик же поки заповнювався неохоче. Але це поки що. Якихось двадцять хвилин, і ніде буде проштовхнутися, потрібно тільки, щоб народ зловив ритм, завівся.

А ось їм, метеликам, належить запалюватися після клацання, а точніше з першої ноти. Музика заграла, дівчатка натягнули на обличчя променисті усмішки, починаючи виставу. Починали вони зазвичай синхронно, це сильно привертало увагу, а вже потім розходилися кожна у свою стихію.

Настя підняла праву руку разом з усіма, оглядаючи приміщення поглядом. Як завжди, із завмиранням серця, вона сканувала його на наявність небажаних елементів — знайомих. З першого погляду таких не помітила, вкотре подякувавши небесам за те, що Батерфляй знаходиться в не дуже зручному місці, і не користується шаленою популярністю серед танцюристів і студентів її універу.

Провівши лівою рукою від кисті й до правого плеча, дівчина повернулася спиною до залу, кинула грайливий погляд через плече. Майже такий же, як кинув їй наостанок Пір. Так само зробили інші дівчатка. Публіка ж одержала можливість вдосталь насолодитися видом їхніх ажурних крил, на яких поблискували стрази. Крил, а ще непоганих філейних частин, обтягнутих латексними спідницями, ну й ноги ж ніхто не скасовував.

Ніч ще навіть не почалася, а Настя відчувала себе так, ніби по ній проїхалися. Імовірніше, не раз. На лобі виступив піт, а кожен рух доводилося просто видавлювати попри опір організму. Він явно не хотів танцювати, він хотів у ліжечко, під ковдру, бажано заткнувши з усіх боків дбайливими маминими руками. Ось тільки в ліжечку грошики не заробляються.

У дівчини не було можливості дізнатися, скільки часу пройшло і скільки залишилося до моменту, коли можна буде хоча б на десять хвилин непомітно зникнути, пісні рахувати вона вже навіть не намагалася, а судячи з того, як жваво витанцьовували інші, дівчатка втомитися не встигли.

Горло стиснув черговий приступ нудоти — велика кількість запахів дряпали роздратовану гортань, спричиняючи натуральні блювотні пориви, з якими доводилося боротися, променисто усміхаючись і продовжуючи звиватися.

Якби це був будь-який інший день, якби не налякав її спочатку Пір, а потім дівчатка вигадками про страшного директора, вона давно б пошкодувала себе, попрямувала б до Євгена з каяттям. Він би, напевно, побурчав, але дозволив би поїхати додому. Таке іноді траплялося — у крайніх випадках дівчата відпрошувалися. Але сьогодні був не той день.

Напевно, Аміна має рацію, потрібно було поговорити з Пампушком раніше, перш ніж лізти в зал. А тепер пізно: назвалася метеликом — літай.

Вкотре взявши себе в руки, Настя присіла, щоб потім піднятися, виводячи пальцем звивисту лінію на нозі. В очах на секунду потемніло. Ні, це було не найкраще рішення, наступного разу треба обходитися без різких рухів.

Трек змінився, на танцмайданчик потягнулися люди, веселощі щосили розгоралися. Перекинувши розпущене волосся з одного плеча на інше, Настя виставила вперед ногу, малюючи стегнами вісімки.

Так, на балеті їх такому не вчили, на бальних танцях теж, але що поробиш? Й поготів Петро любив ставити на сексуальну складову у своїх постановках. Ніколи не опускався до вульгарності, але і використовувати багатонадійні рухи не цурався. Тепер, працюючи тут, у клубі, Настя часто абстрагувалася від того, що відбувається, уявляючи, що просто танцює чергову постановку колишнього. Це допомагало переживати тиждень за тижнем. А потім, дивись, прийде звикання.

Знову зміна пісні, повітря просочується запахом натовпу, алкоголю, стає вкрай душно. Піднявши над головою руки, Настя крутнулася навколо своєї осі, оглядаючи скляним поглядом приміщення. Ні, вона так само усміхалася, але тільки тому, що усмішка намертво приклеїлася до лиця. Рухалася вона вже несвідомо, за інерцією, для чогось рахуючи про себе до десяти, а потім знову до десяти, і знову до десяти. Так, по десятках, легше переживати декаду секунд за декадою.

Вона відчувала безліч спрямованих на неї поглядів. Відчувала їх як один великий липкий кокон, що огортає з усіх боків, але в цьому коконі чомусь обличчя зараз пекло особливо сильно.

Знову піднявши голову, Настя підняла погляд, натрапляючи на людину, чиї очі так завзято палили.

Якось відразу стало зрозуміло, що це і є шеф шефа, Гліб Імагін. Напевно, тому, що сидів він за центральним столиком, а ще тому, що поруч із ним сидів Пампушок, чомусь несамовито радіючи та з непідробним ентузіазмом про щось розпинаючись.