Лі Бардуго - Королівство шахраїв

— Так, — погодився Джаспер. — Блискуче. За винятком того, що мої револьвери тепер укриваються порохом у сейфі «Клубу купчастих хмар». Смеет боявся йти з ними додому, безнадійний коротун. Як подумаю про своїх маляток у його спітнілих лапах...

— Ніхто не змушував тебе ставити їх, — утрутився Каз.

— Ти загнав мене в кут. Як іще, в біса, я мав змусити Смеета залишатися за столом?

Коли вони наблизилися до велетенської кам’яної гробниці, з неї висунув голову Кувей.

— Що я тобі казав? — буркнув йому Каз, тицяючи в хлопця ціпком.

— Моя керчинська не дуже хороша, — запротестував Кувей.

— Не грайся зі мною, дитинко. Достатньо хороша. Залишайся в гробниці.

Кувей похнюпився.

— Залишайся в гробниці, — повторив він похмуро.

Вони увійшли за шуанським хлопцем усередину. Матаяс відчував огиду до цього місця. Навіщо зводити такі монументи смерті? Гробницю було збудовано у формі старовинного вантажного корабля, її внутрішню частину вирізьбили в просторій кам’яній оболонці. В ілюмінатори навіть уставили вітражне скло, крізь яке пізніми пообідніми годинами на підлогу склепу падали райдуги. Згідно з Ніниними словами, вирізьблені пальми та змії вказували на те, що родина торгувала прянощами. Утім, вони, мабуть, пережили важкі часи або зустріли свою смерть деінде, тому що лише в одному зі склепів лежав його мешканець, а вузькі проходи з іншого боку головного корпусу залишалися однаково порожніми.

Ніна витягла з волосся шпильки, стягла біляву перуку й кинула її на стіл, який вони встановили посередині гробниці. Дівчина впала на стілець, розтираючи пальцями шкіру голови.

— Так значно краще, — оголосила вона, задоволено зітхнувши. Але Матаяс не міг не зауважити майже зеленуватий відтінок її шкіри.

Сьогодні вночі вона мала гірший вигляд. Або вскочила в халепу зі Смеетом, або просто перенапружилася. Та все одно, дивлячись на неї, Матаяс відчував, як усередині щось розслабилося. Принаймні тепер вона знову стала схожою на Ніну, з вологою плутаниною каштанового волосся й напівзаплющеними очима. Це нормально, коли тебе зачаровує чиясь пригніченість?..

— Угадайте, що ми бачили, коли поверталися з Ліду? — запропонувала вона.

Джаспер узявся порпатися в запасах їжі.

— Два шуанських військових кораблі в гавані.

Вона кинула в нього шпильку для волосся.

— Я хотіла, щоб вони вгадали.

— Щуанських? — перепитав Кувей, повертаючись за стіл, де він розкидав свої записники.

Ніна кивнула.

— Гармати напоготів, червоні прапори майорять.

— Я вже раніше розмовляв зі Шпехтом, — повідомив Каз. — У посольствах повно дипломатів і солдатів. Новоземців, каельців, равканців.

— Гадаєш, їм відомо про Кувея? — поцікавився Джаспер.

— Гадаю, їм відомо про парем, — відповів Каз. — Принаймні вони чули плітки. А в Льодовому Дворі є чимало зацікавлених сторін, що збирають чутки про Кувеєве... звільнення. — Він перевів погляд на Матаяса. — Фієрданці теж тут. Вони притягли із собою цілий особовий склад дрюскелле.

Кувей сумно зітхнув, а Джаспер гупнув поруч із ним і штурхнув хлопця плечем.

— Хіба не приємно, коли тебе так розшукують?

Матаяс нічого не відповів. Йому не подобалося думати про те, що колишні друзі та командир перебувають за кілька кілометрів від них.

Він не шкодував про те, що вчинив у Льодовому Дворі, але це ще не означало, що примирився зі скоєним.

Вілан потягнувся за крекером, що Джаспер висипав купкою на стіл. Бачити їх із Кувеєм в одній кімнаті досі було ніяково. Ніна так успішно перекроїла Ван Ека, що Матаяс часто не міг відрізнити хлопців, аж поки хтось із них не озивався. Він хотів би, щоб один із них зробив йому послугу й носив капелюха.

— Це добре для нас, — озвався Каз. — Шуанці й фієрданці не знають, де розпочати пошуки Кувея, а всі ці дипломати в Ратуші зчинять славний шум, що відверне увагу Ван Ека.

— Що сталося в Смеетовому бюро? — поцікавилася Ніна. — Ви знайшли, де Ван Ек її тримає?

— У мене є одна надзвичайно чудова ідея. Ми вдаримо завтра опівночі.

— Нам вистачить часу на підготовку? — запитала Ніна.

— Більше часу ми не маємо. Ми не збираємося чекати на карбоване запрошення. Як просуваються справи з довгоносиком?

Джасперові брови злетіли вгору.

— Довгоносиком?

Вілан витяг із пальта невеличкий слоїчок і поставив на стіл.

Матаяс нахилився ближче, щоб роздивитися його. Із вигляду вміст скидався на купку кругляків.

— Це довгоносик? — Він гадав, що довгоносики — це шкідники, які поселяються в зерносховищах.

— Не справжній довгоносик, — пояснив Вілан, — а хімічний. Насправді він поки що не має назви.

— Ти мусиш назвати його, — зауважив Джаспер. — Як інакше ми кликатимемо його їсти?

— Забудьте про те, як він називається, — урвав їх Каз. — Важливо те, що цей маленький слоїчок зжере Ван Екові банківські рахунки та його репутацію.

Вілан відкашлявся.

— Імовірно. Хімія — складна штука. Я сподівався, що Кувей допоможе.

Ніна сказала щось Кувеєві шуанською. Він знизав плечима й відвернувся, ледь помітно закопиливши губу. Хлопчик ставав щоразу похмурішим, можливо, через нещодавню батькову смерть, а можливо, через те що застряг на цвинтарі з бандою злодіїв.

— Ну, — підбадьорив його Джаспер.

— У мене інші інтереси, — відповів Кувей.

Казів чорний погляд протнув його, наче кинджальне вістря.

— Раджу тобі переоцінити свої пріоритети.

Джаспер знову підштовхнув Кувея.

— Це Каз так каже: «Допоможи Віланові, або я запечатаю тебе в одній із тих могил і подивлюся, як це пасуватиме до твоїх інтересів».

Матаяс більше не був певен, чи шуанський хлопчина розуміє, що до чого, але раптом до нього дійшло. Кувей проковтнув слину й неохоче кивнув.

— Велика сила переговорів, — зауважив Джаспер і запхав собі до рота крекер.

— Вілан і люб’язний Кувей зроблять так, щоб довгоносик спрацював, — вів далі Каз. — Щойно ми визволимо Інеж, зможемо пристати до силосів Ван Ека.

Ніна закотила очі.

— Добре, що йдеться про повернення наших грошей, а не про визволення Інеж. Точно не про це.

— Якщо тебе не хвилюють гроші, дорогенька Ніно, можеш давати їм інші назви.

— Крюґе? Дріб’язок? Єдине Казове справжнє кохання?

— Свобода, безпека, винагорода.

— Ти не можеш визначати ціну цих речей.

— Ні? Закладаюся, Джаспер може. Це ціна права на арешт майна на батьковій фермі. — Стрілець утупився поглядом у носи своїх черевиків. — Як щодо тебе, Вілане? Чи можеш ти визначити