Ерато Нуар - Смерть моя, життя моє, Ерато Нуар
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Т-сс, – він приклав палець до моїх губ. – Я ж сказав. Ні про що не турбуйся. Я про все подбаю. Все буде добре. А зараз просто насолоджуйся своїм святом.
Кілька митєй я вдивлялася в його очі. Картер усміхнувся, притиснув мене до себе. Чмокнув у ніс. Невже це той бешкетник, з яким ми, бувало, не могли поділити іграшки? Коли він встиг так подорослішати?
– Ти... одружишся з Айрін? – не втрималася я.
– Поняття не маю, – знизав він плечима. – Рано ще про це думати.
– Шкода, я не побуваю на твоєму весіллі, – зітхнула я.
– Не засмучуйся раніше часу. Адже батько часто зустрічається з дх’ером Сольгардом у парламенті, можливо, йому вдасться передати тобі запрошення...
Слова Картера обнадіяли. Справді, адже ніхто раніше не виходив заміж за самого Намісника! І раптом мені вдасться домовитися з ним?
Внутрішній голосок нашіптував, що не може все бути так просто. Що й інші бачилися б із своїми рідними. Але надія підводила голову, питала: звідки ти знаєш? Може, й інші бачилися, але не всім про те відомо?
Як би там не було, спускалася сходами я вже набагато більш прихильна до свого нареченого. І навіть на мить залюбувалася ним – могутніми звіриними м'язами, що проглядалися крізь щільну тканину синього костюма. Зібраним у хвіст волоссям. Дико, неприборкано блискаючими очима. Вони лякали до ознобу і водночас заворожували майже первісною чоловічою силою.
Тією самою, яка змітає будь-якого ворога на своєму шляху. І захищає свою жінку, свою хату, свою дитину...
Раптом подумалося, що ми з ним навіть ніколи не танцювали! Я гадки не маю, як він рухається. Як із ним розмовляти... Навіть традиційно про себе не встигла розповісти!
Правда, напевно, він давно вже про мене все дізнався.
Під будинком стояла низка саморухливих екіпажів. Я ніколи раніше не їздила на них, але тут Намісник розщедрився на всю нашу родину та гостей.
– Іві, – промовив він, наче моє ім'я було якимось нескінченно важливим і нереально гарним.
Серце закалатало, коли я вклала долоню в простягнуту руку. Татуювання спалахнуло під тонкими синіми мітенками.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть моя, життя моє, Ерато Нуар», після закриття браузера.
