Зигмунд Фрейд - Психологія сексуальності, Зигмунд Фрейд

принаймні в зміненій формі, не слід повністю ігнорувати гемороїдальні впливи, яким давня медицина надавала такого значення при поясненні невротичних станів.

Діти, які користуються ерогенним подразненням анальної зони, видають себе тим, що затримують калові маси доти, поки ці маси, що зібралися у значній кількості, не викликають сильних м’язових скорочень і при проходженні через задній прохід здатні викликати потужне подразнення слизової оболонки. При цьому разом із відчуттям болю виникає і відчуття хтивості. Однією з найдієвіших ознак майбутнього дивацтва характеру або нервозності є вперте небажання немовляти очистити кишківник, коли його садять на горщик, тобто коли це заманеться няньці, та його бажання виконувати цю функцію лише на власний розсуд. Для нього, звісно, не важливо, що при цьому брудниться ліжко; малюк піклується лише про те, щоб не втратити задоволення при дефекації.

Вміст кишківника, який як подразник для чутливої в сексуальному відношенні поверхні слизової оболонки поводиться, як предтеча іншого органу, якому ще належить вступити в дію лише після того, як минеться фаза дитинства, має для немовляти ще й інше важливе значення. Маля ставиться до нього, як до своєї частини тіла, дивиться на нього, як на «подарунок», виділення якого показує поступливість маленької істоти щодо оточуючих, а відмова в якому свідчить про впертість. Через «подарунок» він надалі набуває значення «дитини», який, згідно з однією з інфантильних сексуальних теорій, виходить через їжу, а народжується через кишківник.

Затримка фекальних мас, зумисна спершу з метою використання її ніби для мастурбаційного подразнення зони заднього проходу або щоб проявляти її у ставленні до няньки, є, втім, одним із коренів таких частих закрепів у невропатів. Усе значення анальної зони відбивається у факті, що зустрічається мало невротиків, у котрих не було б своїх особливих, пов’язаних з випорожненням уподобань, церемоній тощо, які вони ретельно приховують[37].

Реальне мастурбаційне подразнення анальної зони за допомогою пальця, викликане зумовленою центрально або підтримуваною периферійно сверблячкою, часто проявляється у дітей старшого віку.

Прояв генітальної зони

Серед ерогенних зон дитячого тіла є одна, яка відіграє, без сумніву, не першу роль і не може також бути носієм вельми ранніх сексуальних вражень, але якій у майбут­ньому відводиться вирішальна роль. І в хлопчика, і в дівчинки вона має стосунок до сечовипускання (клітор, головка пенісу вкрита у хлопчика слизовим мішком, тому в неї не може бути нестачі в подразненнях виділеннями, що рано викликають сексуальні подразнення).

Сексуальні прояви цієї ерогенної зони, що належить до реальних статевих частин, становлять початок пізнішого «нормального» статевого життя. Завдяки анатомічному розміщенню, подразнення виділеннями, миття та витирання при гігієнічному догляді та завдяки певним випадковим збудженням (на кшталт виповзання кишкових паразитів у дівчаток), відчуття задоволення, які здатні давати ці частини тіла, неминуче привертають до себе увагу дитини вже в дитячому віці та пробуджують потребу в їх повторенні. Якщо окинути поглядом усю сукупність наявних пристосувань і якщо взяти до уваги, що заходи для дотримання чистоти можуть діяти інакше, ніж забруднення, то можна буде відмовитися від думки, що завдяки дитячому онанізму, без якого навряд чи хтось обійдеться, утверджується майбутній примат цієї ерогенної зони в статевій активності. Дія, що усуває подразнення і додає задоволення, полягає в дотику, терті рукою або безумовно рефлекторному стисканні стегон. Останній прийом найчастіше застосовують дівчатка. Перевага хлопчика — в руці, що вказує на те, наскільки важливим додавання до чоловічої статевої діяльності матиме в майбутньому потяг до оволодіння[38].

Щоб сприяти розумінню, вкажу, що потрібно розрізняти три фази інфантильної мастурбації. Перша сто­сується дитячого віку, друга — короткочасного розквіту сексуальних проявів у віці близько чотирьох років і лише третя відповідає онанізму, який часто береться до уваги при настанні статевої зрілості.

Друга фаза дитячої мастурбації

Онанізм немовляти після короткого періоду ніби зникає, але все ж безперервне продовження його до настання статевої зрілості може скласти перший великий відступ від бажаного для культурної людини розвитку. Колись у дитячому віці після періоду дитинства, зазвичай до четвертого року, сексуальний потяг цієї генітальної зони знову прокинеться та затримається потім на якийсь час до нової появи або триває безперервно. Ймовірні обставини напрочуд розмаїті й можуть бути з’ясовані лише за детального розділення окремих випадків. Але всі подробиці цієї другої фази інфантильних сексуальних переживань залишають глибокі несвідомі сліди в пам’яті конкретної особи, зумовлюють розвиток її характеру, якщо людина залишається здоровою, і симптоматику неврозу, якщо вона занедужає в юнацькому віці[39].

В останньому випадку весь цей сексуальний період вияв­ляється забутим, а несвідомі спогади, що вказують на нього, — відсунуті; я вже згадував, що хотів би поєднати з цією інфантильною сексуальною діяльністю також і нормальну інфантильну амнезію. Завдяки психоаналітич­ному дослідженню вдається довести забуте до свідомості і цим усунути нав’язливість, що випливає з несвідомого психічного матеріалу.

Повернення дитячої мастурбації

Сексуальні збудження дитячого віку знову з’являються у згаданому дитячому віці або як центрально зумовлене лоскотливе подразнення, яке потребує онаністичного задоволення, або як процес, схожий на полюції, який, аналогічно до полюцій у зрілому віці, дає задоволення навіть без якоїсь допомоги. Останній випадок частіше зустрічається у дівчаток і в другій половині дитинства; причини цього не зовсім зрозумілі, і, мабуть, не завжди йому має передувати період раннього активного онанізму. Симптоматика цього сексуального прояву дуже бідна; замість нерозвиненого ще статевого апарату дає про себе знати здебільшого сечовипуск­ний апарат, наче його опікун. Більшість недуг сечового міхура цього часу є сексуальними захворюваннями; нічний енурез відповідає такій полюції, якщо тільки не є епілеп­тичним нападом.

Для нового прояву сексуальної діяльності мають зна­чення як внутрішні, так і зовнішні причини; у випадках невротичного захворювання можна вгадати і ті, й інші за формою симптомів, а за допомогою психоаналітич­ного дослідження вгадати повністю і ті, й інші. Про внутрішні причини мова піде нижче; випадкові зовнішні причини до цього часу набувають великого та тривалого значення. На першому місці опиняється вплив спокуси, що ставиться до дитини, як до сексуального об’єкта, і знайомить його за обставин, які залишають глибоке враження, із задоволенням, що походить із генітальної зони; згодом дитина просто вимушена онаністичним шляхом поновлювати це задоволення. Такий вплив може походити від дорослих або від інших дітей; не можу не визнати, що в своїй статті 1896 року «Ueber die Aetiologie der Hysterie» я переоцінив частоту або значення цього впливу. Хоча я тоді ще не знав, що і решта здорових індивідів могли мати в дитячому віці такий самий досвід, і тому надавав спокусі більшого значення, ніж факторам конкретної сексуальної конституції та розвитку[40]. Певна річ, немає необхідності в спокусі, щоб пробудити сексуальне життя дитини, таке пробудження можливе саме по собі через внутрішні причини.

Поліморфно-перверсний нахил

Повчально, що дитина під впливом спокуси може стати поліморфно-перверсною, що її можна спокусити до всіляких збочень. Це вказує на те, що у неї є схильність до цього у власній конституції; спокуса саме тому зустрічає так мало опору, бо душевні загати проти сексуальних надмірностей — сором, огида і мораль, залежно від віку дитини, ще не споруджені або перебувають у стадії створення. Дитина поводиться в цьому відношенні так, як пересічна некультурна