Шекспір Вільям - Буря, Шекспір Вільям

ін.). Виникає кілька сюжетних ліній, кожна з яких по-своєму відбиває основний конфлікт п'єси, розкриваючи суперечливість самого життєвого процесу. Неоднозначні й прагнення Просперо. Чарівник хоче пробудити в персонажах-анта-гоністах людськість, а не покарати їх. У той же час знання людської природи позбавляє Просперо впевненості у щасливому завершенні випробування. Іронічна тональність забарвлює дію. У комедійному ключі показано "виправлення Антоніо", позбавлені патетики епізоди "магічного кола".

Драматизм становища Просперо породжений тим, що герой позбавлений Ілюзій. Переосмисленню піддається багато колишніх ідеалів: природа, музика. Світ природи безсилий пробудити у понівеченій душі людини втрачену гармонію. Лише Гонзало, та й то в напівкомічній формі, реагує на природну обстановку. Антитеза — палац — природа — втрачає свою абсолютність. Тільки чари Просперо запобігають убивству короля Неаполітанського. Не наділена всесильністю і музика. В душі Калібана, який поринув у сон, звуки музики тільки посилюють жадобу багатства. Повного переродження людини не відбувається. Однак Просперо не приходить до заперечення людської природи. В тривожному сум'ятті, що охопило неаполітанський двір,— можливість майбутнього прозріння.

Лінія розвитку, як і у всіх трагікомедіях Шекспіра, прямує в майбутнє. Позитивним полюсом дії стають юні Фердінанд і Міранда, наділені природною шляхетністю молодих героїв трагікомедій Шекспіра (Маріна, Арвіраг і Гвідерій, Утрата). Та все ж і лірична лінія сюжету не залишається незмінною. Функцію Фердінанда і Міранди в розвитку дії п'єси зведено до мінімуму. Само почуття героїв стає частиною експерименту Просперо. І однак кохання Фердінанда й Міранди витримує випробування. Людська особистість лишається осередком вічних гуманних цінностей.

Фінал п'єси осяяний світлими образами вранішньої зорі і пробудження, що символізують вихід із недосконалої дійсності в майбуття. Експеримент Просперо підтвердив складність і суперечливість людського єства. Боротьба за перемогу людяності належить майбутньому. Зламавши свій чарівний жезл, Просперо знову повертається до людей.

"Буря" належить до числа найпопулярніших творів Шекспіра. Надзвичайно багата її сценічна історія. В епоху Реставрації п'єса йшла в переробці Дж. Драйдена та У. Девенанта (постановка 1670 p.). Великий актор Д. Гаррік повернувся до автентичного тексту в постановці 1757 р. В кінці XVIII ст. "Буря" була поставлена в передромантичному дусі, декорації до спектаклю створив художник Лутербург (постановка 1777 p.). Звертається до шекспірівської трагікомедії майстер англійського вікторіанського театру Г, Бірбом-Трі, який перетворив п'єсу на ефектне видовище. За цим спектаклем у 1905 р. ним же був знятий фільм, ролі в якому виконали актори Королівського театру в Лондоні. "Буря" стала одним із кращих спектаклів У. Поула, який поставив п'єсу (1897) в стилі максимально наближеному до єлизаветинської епохи. У 1940 р. "Буря" йде в театрі Олд-Вік у постановці Маріуса Горінга та Джорджа Девайна. Ролі виконували популярні актори Дж. Гілгуд (Просперо), Алек Гінесс (Фердь нанд), Джессіка Тенді (Міранда) та ін. У 1957 р. п'єсу ставить трупа Шекспі-рівського меморіального театру (Стретфорд). Роль Просперо в спектаклі виконав відомий актор Майкл Редгрейв.

Особлива роль музики в п'єсі спричинилась до численних її музичних обробок. Популярний автор "масок" Метью Локк у 1673 р. пише свій варіант "Бурі", який він назвав "англійською оперою". Компонував музику до обробки п'єси відомий англійський композитор Генрі Перселл. Музичні інтерпретації "Бурі" мали місце у XVIII-XIX ст. Французький композитор А. Тома створює 1889 р. балет "Буря". Драматичну фантазію на тему "Бурі" написав Г. Берліоз. Симфонічну фантазію створив П. І. Чайковський.

Російською мовою "Бурю" перекладали П. Каншин, М. Кетчер, А. Соколов-*? ський, М. Сатін, М. Гамазов (прозою), С. Юр'ев, Т, Щепкіна-Куперник та іи. Українською мовою п'єса була перекладена поетом М. Бажаном і включена до тритомного видання творів В. Шекспіра 1964 р.

ПРИМІТКИ ДО "БУРІ"

С. 368. СЦЕНА І (на палубі).— Сцена на палубі повинна була передати страхіття бурі, що погрожує розбити корабель об скелясте узбережжя острова. Англійський глядач, добре обізнаний з морською справою, сприймав усі деталі цієї сцени як надзвичайно правдиві. Не заважала цьому й відсутність декорацій.

С. 369. Допровадь же його, люба доле, до шибениці! — Натяк на англійське прислів'я: "Хто має бути повішеним, той не потоне".

С. 370. Входять Просперо і Міранд а.— Просперо (іт.) — означає "щасливий", Міранда (іт.) — означає "чудесна", "гідна подиву".

С. 373. Ти слухаєш? — Звертання Просперо повинне було зробити монолог більш динамічним, усунути монотонність оповіді героя.

С. 376. Я бачу У цім веління віщих зір; я*мушу їх впливові піддати власну долю...— За астрологічними уявленнями давніх часів, планети мають безпосередній вплив на долю людей. Арієль — біблійне ім'я (Ісайя, XXIX, 4). В книзі Гейвуда "Ієрархія благословенних ангелів" так звуть одного з ангелів, що панує над водами. Можливо, Шекспір використав це ім'я за його співзвуччя з італійським "aria" — "повітря".

С. 377. Куди й Юпітеровим блискавкам...— Як володар неба, Юпітер (рим. міф.) панує над небесними стихіями, орудує блискавками. Рев і тріск Так оточив хороброго Нептуна, Аж він здригнувся у своїх безоднях І затремтів в його руці тризуб.— Поетичний образ, що відтворює розбурхану морську стихію. Володаря морів Нептуна (ант. міф.) зображували статечним, сповненим мужності. Його традиційний атрибут — тризуб, за помахом якого здіймаються або вщухають бурі. Бермудські острови — архіпелаг коралових островів, розташований в Атлантичному океані, в районі, де часто бувають бурі. Небезпечні для мореплавців Бермуди вважались за часів Шекспіра "місцем, де чимало чудовиськ та злих духів". У тексті географічна помилка: ніби перетинаючи Середземне море, флот неаполітанського короля припливає до побережжя Америки.

С. 378. / ще ми двічі перекинем склянки,— До шостої ми впоратися мусим...— Вистави за часів Шекспіра розпочинались звичайно о другій годині дня й закінчувались о шостій вечора. Сікоракса.— Існує декілька концепцій щодо значення цього імені. Так, деякі дослідники вважають, що ім'я Сікоракса походить від грецького слова Psychorraghia, що означає "агонія> або "мучителька душ". За іншими здогадами —це змінена форма міфологічної чарівниці Цірцеї. Існує також припущення, що ім'я складається з грецьких слів "свиня" і "крук".

С. 379. Відьму За злочини і за жахливі чари 3 Алжіру вигнали.— Певно, натяк на історію чарівниці, яка, за легендою, врятувала 1541 р. Алжір від військ Карла V. Буря, до якої спричинились її чари, нібито розкидала по морю королівську флотилію.

С. 380. Зроби це так, щоб я тебе побачив, Для інших невидимим g,,gb-— В театрі часів Шекспіра існував спеціальний костюм для виконання ролі невидимки. Про це згадує, наприклад, у своєму щоденнику театральний директор Генслоу (1598). Калібан.— Вважають, що це анаграма слова "каннібал", яким іспанські мореплавці називали жителів Карібських островів. Завдяки книгам про морські мандрівки, це слово було досить поширене в Англії. За іншим здогадом, ім'я походить від циганського "caliban" — "чорнота".

С. 381. Бодай би та отруйлива роса, Яку моя матусенька збира-ла —Згідно з забобонами того часу — одне з відьомських чаклунств. Про це розповідається, наприклад, у трактаті "Про властивість речей" (1582). Там же— про шкідливість південно-західного вітру. Фрагмент нагадує також епізод з "Метаморфоз" Овідія, в якому йдеться про чаклунства Медеї. Жуки, і жаби, й кажани її! — За середньовічними забобонами жаби, жуки та кажани допомагали відьмам у їхніх чаклунствах.

С. 382. ...ти-бо заробив Ще тяжчої покари, ніж тюрма. У folio І623 p. ця репліка належить Міранді. Сетебос— За Ідепом, автором книжки про кругосвітню подорож Магеллана "Історія мандрівки в Західну і Східну Індії" (1577), це ім'я "головного диявола" патагонців.

С. 384. Міланський герцог вкупі з милим сином.— Певно, недогляд автора: це єдина згадка про сина міланського герцога, яка є в тексті.

С. 385. Але події надто швидко йдуть, їх труднощами трохи пригальмую. Бо він, здобувшії легко перемогу, її не цінуватиме.— Тема випробування кохання провідна в ранніх комедіях Шекспіра, наприклад, у "Сні літньої ночі".

С. 390. Дідона — легендарна засновниця Карфагена. Про трагічне кохання Дідони та Енся розповідається в IV пісні "Енеїди" Вергілія. До образу карфагенської цариці звертались попередники Шекспіра Чосер і Гауер. Особливої популярності серед англійської публіки часів Шекспіра легенда про Дідону та Енея здобуває завдяки п'єсі К. Марло "Дідона, королева Карфагена". Язик и нього — як чудодійна арфа. Він споруджує ним мури і будівлі.— Натяк на давньогрецький міф про фіванських Діоскурів, братів-близнюків Амфіона і Зета. Амфіон так чудово грав на кіфарі, що, коли брати вирішили збудувати навколо Фів оборонний мур, каміння само складалося під звуки чарівної музики.

С. 392. В моїй державі я завів би лад...— Міркування Гонзало про ідеальне суспільство є прямим відбитком розділу з книги Монтеня "Досвіді" ("Про каннібалів", кн. І, розд. ЗО). У 1603 р. Джон Флоріо переклав книгу Монтеня англійською мовою. В Британському музеї в Лондоні зберігається примірник цього перекладу, який, як вважають, належав Шекспірові. ...ні обгоро-1 джених земель...— В Англії XVI ст. капіталістичний прогрес супроводжувався посиленням експлуатації та зубожінням народних мас. Відбувався процес так ; званого "обгороджування": великі землевласники зганяли селян з землі й перетворювали її на пасовиська для овець.

С. 394. Ми його б стягли та й пішли б поночі на птахів полювати.— За часів Шекспіра на птахів полювали також уночі при світлі смолоскипів.

С. 400. Трінкуло.— Ім'я героя походить від німецького дієслова "trinken" — "пити" або французького "trinquer" — "цокатись". Трінкуло є повторенням традиційного образу блазня-базіки з комедій Шекспіра (напр., Лаваш з комедії "Кінець діло хвалить"). Якби я був зараз в Англії,— а я там бував колись,— і мав би малюнок цієї рибини, то певен — не було б роззяви, який не дав би срібняка, щоб подивитись на неї.— Натяк на пристрасть тогочасних англійців до незвичайних видовищ, особливо заморських див, які показували цікавим за гроші.