Іржі Берковець - Операція «Ліра»
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Що це я верзу, — дорікнув він собі, але одразу ж запалився. — А що, коли… А що, коли з авторами статей трапилося те ж саме, що зі мною зараз, але в протилежному напрямку… тобто, а що, коли вони підсвідомо вжили в своїх статтях характерні вирази, зв’язані з прізвищами композиторів і назвами їхніх творів!
З новим піднесенням почав Калоус — хтозна з котрий раз — перечитувати копії і вирізки. І саме слово «вирізка» привернуло його увагу. Точніше кажучи, все словосполучення: «вирізка з життя власного, що могло наснитись». Він знав, що це цитата з Леоша Яначека, але неточна, і тому поспішав, щоб перевірити свою здогадку. Так, це підтвердилося: замість «наснитись» повинно бути «примаритись». Тут нема різниці, ані помилки. Хто не знає, навіть не помітив би — але чому саме це поняття «наснитись»? Життя нас-нит-ись… нит-ка…
Асистент Калоус аж скрикнув від несподіванки і накинувся на документи. Він просто поглинав очима друковані і писані літери.
— Так, тут… І ще ось тут… — він нетерпляче починав рядок за рядком: ну звісно, і тут також…
Зосереджене обличчя почало яснішати і одночасне вкриватися свіжим рум’янцем.
— Еврика, — зашепотів він, — я знайшов. — Він випростався на незручному стільці. Його душу сповнювало приємне почуття задоволення і милування своєю кмітливістю.
— Я знайшов, — повторив він, — сумніву бути не може. Розчулившись, він вжив непрямий порядок слів, яким взагалі нехтував. Потім жирною червоною лінією підкреслив у статтях — не усвідомлюючи навіть, що він допускає недозволене пошкодження об’єктів наукового дослідження, — шість слів:
«Тканина-вирізка — нит-(ка) — голки — ножиці — наперсток».
Залишалося тільки з’ясувати, про якого з численних Крейчі[1] чеської музики йдеться. Чому тільки чеської? — поставив він запитання і одразу ж в пам’яті виринули: Мікулаш Шнайдер-Трнавські, Здвар Тейлоррі Шнайдер-Какаду[2]. На щастя, тут була характеристика твору: радісний, дотепний, гумористичний, жартівливий…
Не можна сказати, що Мірослав Крейчі позбавлений гумору: взяти хоча б його «Поліфонічні жарти» — «Caniculae polifonicae», опус 29! Але тут, безумовно, мається на увазі композитор, якого хтось назвав музичним Ладою (ось воно! «Лад і гармонія»), ІША КРЕЙЧІ! А назва композиції?… Це вже дрібниця. Повернемось до статті з «вирізкою»: вона є ключем до всього! Міркуємо так: «таємнича принада — тінь саду» і в наступній фразі «після ночі громовиця…» — чи не натяк це на вечірній, нічний настрій, зоряний спільник ноктюрнів, касацій, серенад? Чи не є це серенадою в своєму первісному, мовному іспанському значенні і в похідних від нього італійських та французьких формах серенад як любовної нічної музики? Хто є майстром касацій, дивертисментів і споріднених форм? І чи не йде в оркестровій «Серенаді» Іші Крейчі після ноктюрнового Andante quasi allegretto сонячне сяйво заключного Presto, що починається тихим шепотом, розвивається переважно в мажорному ладі, зображує три виразні теми, до яких приєднується тема колискової для кларнета з першої фрази серенади (тому в рецензії вона, безперечно, не приводиться як нова тема)!
Так, шукана композиція — це Presto з оркестрової серенади чеського композитора Іші Крейчі, написаної 1950 року в Оломоуці…
З тріумфальною посмішкою на вустах асистент Завіш Калоус заклав аркуш чистого паперу до старовинної друкарської машинки і соковитими барвами старанно вибраних виразів сучасної наукової термінології взявся описувати пригоди людського духа (під цим він, звичайно, розумів свого) на шляху до пізнання.
За деякий час наукова праця Калоуса, об’ємиста, супроводжувана різноманітною документацією, вийшла друком з коротким резюме на трьох мовах. Вона привернула до себе значну увагу. Калоус прийняв два або три поздоровлення, його працю згадали в додатках до «Чехословацького музичного словника прізвищ та установ», що саме тоді видавався. Підбадьорений цим, він почав думати про одержання звання доцента.
Аж ось вийшов тематичний подвійний номер «Чеського мистецтвознавства», присвячений питанням дослідницької праці. В ньому був вміщений змістовний, блискуче написаний нарис хранителя музею на Сміхові Володимира Поломестського «Про хибні засновки в методичній науковій практиці». В п’ятому розділі цього нарису автор піддав гострій критиці недавно опубліковану працю Завіша Калоуса «Про встановлення автора твору шляхом аналізу критичного матеріалу».
«Метод Калоуса, — писав Поломестський, — є прикладом помилки у заключній фазі точної логічної конструкції, до якої може привести неправильна інформація. Калоус інтуїтивно визначив фразу «Не сполошить таємничу принаду дружби з тіні саду» як ключову формулу для рішення проблеми і спробував її дешифрувати — звісно, без належної ерудиції і тому помилково. Згадана фраза є цитата (неточна, правильно буде: «Не сполошити таємничої принади дружби з тіні саду)» з фейлетону Леоша Яначека, що був опублікований в «Людових новинах» XXXVI № 256 від 20 квітня 1928 року. В цьому фейлетоні йдеться про музичну шкатулку у Бертрамці (тут записаний також «наспівно» і голос її дзвіночків), отже, він без усяких сумнівів стосується Моцарта.
Таким чином, твір, тотожність якого має бути встановлена, не Presto з «Серенади» Іші Крейчі, а увертюра до опери Вольфганга Амадея Моцарта «Весілля Фігаро».
Докази: а) Непрямий (за методом пана Калоуса).
В тексті містяться у прихованій формі не лише поняття, що характеризують кравця (нитка, голка, наперсток і т. д.); поняття «ножиці» щодо способів вживання цього робочого інструмента є багатозначним. Ножиці так само добре можуть вважатись і перукарським інструментом. А слово «бритва» також не менше сигналізує про загострену увагу до перукарського ремесла.
З-під уваги Калоуса цілком випало справжнє значення слова «веселість», яке стоїть в анонімному тексті (додаток Е) якось зумисне відокремлене як закінчена самостійна фраза. Калоус без сумніву інтерпретував його як синонім
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Операція «Ліра»», після закриття браузера.
