Ніна Ягоджинська - Володар жахів. Характерницька сила

Учитель рвучко розвернувся і, покинувши напризволяще свого підсмаленого килимка, вийшов з класу.

— Ну, ти даєш, — з якимось навіть захватом протягнув блакитноокий блондин, — ми, здається, не встигли познайомитись. Я — Олег, це — Віктор, он той товстунчик — Валентин, ці двоє — брати Сергій і Сашко, он той мовчазний — Шура…

Олег продовжував знайомити новачків з класом, а Ярослав тим часом думав про те, що сталося. Така невинна, на перший погляд, дія мало не обернулася катастрофою. Він узагалі-то не легковажна людина, але все-таки треба буде поміняти свої звички в сторону більшої обережності.

— До речі, а як це все виглядало, ну, коли шандарахнуло? — Ярослав красномовно обвів закіптюжений клас рукою.

— Ми сиділи собі, медитували, — почав розповідати Олег, — аж раптом прямо перед тобою з’явився згусток вогню й блискавично швидко — учитель встиг тільки елементарні щити виставити — як вибухне! Невже ти зміг керувати енергією вогню?

— Ну, якщо це ти називаєш «керувати». — засміявся Ярик, — а взагалі, я просто ніби опинився десь посеред космосу, де літали всякі сяйливі об’єкти. А далі я й сам не зрозумів, що сталося… Не встиг торкнутися однієї лінії, як опам’ятався вже тут…

Зрозумівши, що все закінчилося благополучно, Кнопка теж почала несміливо усміхатися. За звичкою вчепилася за Яриків рукав і всім своїм виглядом демонструвала, що відчепити її за просто так не вдасться.

— Ех… А з нас ще ніхто не досяг такого рівня, щоб бачити ядро своєї особистості, а тим більше Всесвіт, — з легкою заздрістю протягнув чи то Сергій, чи то Сашко, Ярослав їх поки що плутав.

— А я бачила, — раптом заговорила Світланка. І чи то так несподівано пролунав дівчачий голос серед юрби хлопців, чи то ніхто не очікував таких досягнень від малої, але після її слів встановилася цілковита тиша.

— Що саме бачила? — після паузи відмер Ярослав.

— Ну, як ніби я в золотій хмаринці, а навкруги все світиться.

— Ні, це мені просто в голову не поміщається, — обурився Олег, — сьогодні цілу ніч спати не буду, а домедитуюсь до того ядра! І взагалі, ходімте вмиватись, а то замурзані всі, як болотяники, а нам іще на біологію йти.

— Ага, підпалені болотяники, — зареготали хлопці й рушили в коридор.

У наступному класі їх зустріла неймовірної краси дівчина з зеленим волоссям.

— Добрий день. Мене звати Олеся і, випереджаючи ваші питання, одразу кажу, що я — мавка. Сьогодні ви дізнаєтеся короткі відомості про сутності, які не належать до людського роду. На наступному занятті проведемо опитування, тож нудьгувати не доведеться. Перед кожним з вас на столі лежать зошити й писарське приладдя.

Ярослав задумливо покрутив у руках пір’їну, схожу на індичу. Тим часом мавка продовжувала:

— Не шукайте чорнил, на пера накладено закляття вічного письма. Почнемо…

Навії — віддзеркалення негативної енергії, потворні істоти, зустріч з якими призводить до божевілля. Знищити можна за допомогою холодної зброї, електричного розряду або магії води.

Болотяник — злий дух на болоті й у вирах, який намагається затягнути людину в трясовину. Знищується за допомогою вогню. Втопити неможливо.

Омутниця — злий дух жіночого роду, живе на болотах і трясовинах, на відміну від болотяника, не затягує, а заманює на болота. Боїться вогню і жіночих пісень. Втопити неможливо.

Перевертні — мають здатність жити у двох подобах: людини й тварини. Для перетворення перекидаються через голову або встромляють у землю ножа. Більшість перевертнів спокійно живуть серед людей.

Русалки й мавки — жінки та діти, що померли неприродною смертю. Тільки перші живуть у річці, а другі переважно в лісах. Інколи співпрацюють з людьми, — при цих словах вчителька загадково усміхнулась, але більше нічого не прокоментувала.

Нічниці — нічні демони, нападають здебільшого на дітей… Знищити можна…

Коркуша — потвора, що заражає людей шкірними хворобами… Знищити можна…

Лідниця — відморожує людям кінцівки, насилає застуду. Знищити не можна. Знешкодити можна.

Безімень — привид-убивця, що не має власного обличчя, тому носить маску того, за кого хоче себе видати, найчастіше — маску майбутньої жертви…

Наліт — злий дух, що літає ночами до людей, які сумують за покійниками…

Лісовики — добрі духи…

Берегині —…

Домовики —…

До кінця уроку в Ярослава вже йшла кругом голова: і від усвідомлення, скільки різних сутностей реально існує, і від того, що це все треба буде якось вивчити до наступного уроку.

Нарешті пані Олеся оголосила про закінчення уроку. До речі, дзвоника тут не було, вчителі якимось чином самі визначали, коли починається перерва.

— Ой, Ярику, а я аж 11 сторінок списала! Будемо разом вчити, добре? Бо я сама так багатезно точно не вивчу! Цікаво, а як це так вийшло, що пані Олеся тут, у магічній школі викладає? Там, напевне, якась страшно цікава інтрига! А знаєш, що я подумала? От буває «Ваша величність», а буває «Ваша високість», то знаєш, яка в них різниця? Король — це величність, бо він вже й широкий, і високий, а принц — це високість, бо він ще тільки лиш високий, а широким ще не став! І тут їдальня є!

— О Боже, Кнопочко, припини тараторити, бо я вже нічого не розумію: які королі, які їдальні, про що ти?