Василь Зима - Ukrainian dream «Последний заговор»

і цілуватися теж не буду. Те, що ти трахалася з мужиком, — твої проблеми. Моя проблема лише одна я тебе любив, і в мене таке відчуття, що цей мужик трахнув мене.

— Гад, гад, — кинула бинт на підлогу і, впавши на ліжко, закрила обличчя руками. Схлипнула кілька разів.

— Ти мені просто скажи, хто він. От і все. Чуєш, скажи його ім'я, Дашо! — підійшов до неї, торкнувся рукою чола. — Мені не треба нічого більше.

— І мене? — подивилася йому в очі, її очі були червоними від сліз і дивилися щиро й віддано. Він знав: так дивляться ті дівчата, які вже ніколи тебе не зрадять. Мовчав, і вона зрозуміла, що, допоки не скаже імені, він не заговорить із нею.

— Гончаренко Петро, — повернулася до стіни і втерла долонею сльози.

— Це той тип із мерії, який відповідає за транспорт і їздить на чорному «порше»?

— Так, тільки в нього сірий «порше», — підвелася й пішла на кухню.

— Стій, — притиснув до дверей. — Ви робили це в нього на дачі?

— Е-е-ей, — Мартіна помахала рукою, — ви не забули? Я іще тут.

— Ні, у нього на квартирі, — зробила вигляд, що не почула подругу.

— Мартіно, ми знаємо, що ти тут, — глянув у її бік, — і цього достатньо. Дашо, — приклав уста їй до чола. — Ти робила це просто так, чи він тобі подобався, чи ти просто не задовольняєшся сексом зі мною, чи ти була п'яна й тобі було байдуже, з ким це робити, чи ти робила це тому, що більше не було чого робити, а може, він тобі погрожував?

— Марку! — відштовхнула його, вийшла в коридор. — Іди сюди, — гукнула, він пішов слідом, — на, дивись, дивись ось на це. — Вона дістала із сумки жмут грошей і кинула йому до ніг. — Ось заради чого я трахалася з цим жлобом, ось заради цих п'яти тисяч доларів. Заради цих п'яти тисяч, яких тобі постійно не вистачає на твою програму, саме заради того, щоби ти не ламав собі голову, де взяти гроші, а міг спокійно, — наголошую, спокійно — робити свою справу, справу, яка, до речі, подобається половині цієї країни, так ось заради того, щоби ця справа жила, я й лягла до нього в ліжко, — голосно вдихнула повітря і, спершись на стіну, сповзла на підлогу.

— Скажи мені, Дашо, — він розщепив свою сумку й дістав пакунок, набитий грішми, сів навпочіпки і, тримаючи його на пальці в неї перед очима, дуже тихо. — Навіщо я сьогодні ризикував здоров'ям і життям, виходячи на ринг проти здорових, сильних бійців після того, як уже чотири роки взагалі не заходив до спортзали, га? Ні, ну ти скажи мені, навіщо? — Пакунок упав на підлогу. — Я чоловік чи ти? І хіба я коли-небудь жалівся на те, що мені важко, що мені потрібна чиясь допомога, що мені не вистачає грошей і мені нема де їх узяти? От що мені робити, мила? Ти скажи мені, що я маю зробити?

— Що хочеш.

— Що хочеш, що хочеш… — опустив голову.

— У тебе знову кров на підборідді і око вже геть запухло, — провела рукою йому по голові. — Дурненький ти мій.

— Та ні, — зустрівся з нею поглядом, — ні. — В його очах вона раптом побачила таку спустошеність і біль, що їй стало дуже шкода цього високого сильного хлопця, який насправді зовсім беззахисний перед цим великим і безжальним світом.

— Скажи мені бодай щось. — Вона зрозуміла, що ті слова, які зараз скаже, він запам'ятає на все життя і саме ці слова й будуть правдою, яку він так давно хоче від неї почути.

— Я люблю тебе, Марку, — підвелася й пішла до кімнати. Він продовжував сидіти на підлозі та дивитися на гроші, які зараз видавалися йому зовсім непотрібними й не вартими того, щоби заради них ризикувати життям і лягати під товстих, спітнілих мужиків.

Марк зайшов до спальні й, сівши біля Мартіни, довго дивився на полицю з книгами, а потім зняв футболку та розтягнувся на ліжку. Мартіна глянула на його голий торс і мимоволі затримала погляд. Торкнулася пальцем грудей, потім повільно провела ним по животу і зупинилася біля пояса. Марк ніяк не реагував на ці ніжні дотики, він уже міцно спав.

— Навіщо ти сказала, що він мені не подобається? — Мартіна гладила рукою йому живіт.

— А хіба він тобі подобається? — дивилася задумливо на сплячого Марка.

— Дуже.

— А як твій турок?

— Блядь, а не турок. Та я його терплю. Знаєш, — поклала руку Марку під голову. — У нас із ним такий секс був позавчора! Я не вибачила йому ані зрад, ані рукоприкладства і розумію, що не можу лягати з ним у ліжко. І ти розумієш, коли переступаєш цей кордон дозволеного і робиш те, чого не можна, кайф такий, що просто!.. — виразила на обличчі захоплення й радість. — А він же не як усі, він кінчає чотири рази поспіль, я від нього до ванної ховаюсь. Чекаю, поки засне. А твій Марк тебе зраджує? — Пестила пальцями його волосся.

— Ні.

— Ти впевнена?

— Так. Цілком. Досить про це, — лягла біля Марка і торкнулася вустами його щоки, обняла за шию, притислася міцно-міцно й завмерла.

— Ти щаслива дівчина, — Мартіна сказала це м'яко й занадто серйозно, щоби можна було сприйняти її слова за жарт.

— Дуже! — заплющила очі.

Вони спали, міцно обійнявшись, і на обличчі в обох застиг вираз того щастя, яке буває лише в дитинстві, коли ти віриш у любов, мир і не боїшся прокинутись і не побачити поряд мами чи того, кого любиш. Мартіна довго на них дивилася, потім нахилилася до Марка та поцілувала в уста, він тільки тихо застогнав і прошепотів щось крізь сон, потім ще міцніше обійняв Дашу і притулився до неї так, ніби хотів сховатися в її обіймах від того зла, яке чигало на нього в цім світі. Мартіна вимкнула світло і, виходячи з кімнати, подумала, що тільки в обіймах коханої людини й можна сховатися від зла, ненависті та холоду. Ніч.

Розділ 7 (Chapter 7)

— Вы хотели, чтобы я увидел этого парня? Так я его увидел, — він увійшов до кабінету й зупинився навпроти столу, за яким сидів середніх років мужчина і вдихав цигарковий дим.

— И что ты скажешь?

— Шиз полный.

— И что? — струсив попіл.

— Личность очень интересная, — поклав на стіл папери.

— Ну? — швидко проглянув написане і, знявши окуляри, зупинився поглядом на склянці з чаєм.

— Родом из-под Крыжополя, отца нет, мать в больнице.