Богдан Мостіпан - Молот Чудовиськ: Кіготь Темряви, Богдан Мостіпан

Глава 3: Стародавнє зло

- Чорт... - оговтуючись, сказав Бетфорд. - Схоже, це Лихо його так налякало, наслало на нього ілюзії! Ми повинні наздогнати його, поки не стало надто пізно.

- Стій ти... - перервав Кліффорд. - Якщо ми зараз кинемося його наздоганяти, потрапимо прямо в пастку цієї тварюки... Ми повинні діяти акуратно.

- І що ти пропонуєш? - сказав Бетфорд. - Кожна хвилина зволікання зараз на рахунку. Якщо ми не наздоженемо його - Лихо вичавить із нього всі соки і вб'є.

- Якщо ми підемо його наздоганяти, помремо всі, у цьому можеш бути впевнений... Ми повинні заплутати Лихо і застати його зненацька.

- І як же? - поставив запитання Бетфорд.

- Нам треба розділитися, - сказав Кліффорд. - Одна група висунеться на пошуки Реніфата, інша - шукатиме лігво Лиха. Тільки так ми зможемо його перемогти.

- Хм... - задумався Бетфорд. - Звучить розумно... Однак боюся, якщо Лихо дізнається про нашу "хитрість", воно оберне наше роз'єднання собі на користь.

- Іншого вибору немає, - відповів Кліффорд. - Ця тварюка хитра і спритна, вона ніколи перша до нас назустріч не вийде. Єдиний спосіб її вбити - застати зненацька у власному лігві.

- Я тебе зрозумів... - задумливо сказав Бетфорд, потім підняв голову і звернувся до свого загону: - Отже, хлопці... Пам'ятайте, ця тварюка дуже небезпечна. Постарайтеся не проявляти в бою свої слабкості. Ви маєте бути хитрими, розумними і сміливими. В іншому разі вона нас усіх переб'є... Як і сказав Кліффорд раніше, ми розділимося на два загони. У першому загоні буду я і Евеліна, у другому - Кліффорд, Фоллар і Джилліан. Ми з Евеліною спробуємо розшукати Реніфата. Будемо сподіватися, що на той час не стане занадто пізно... Але, якщо я правильно розумію, перш ніж тварюка спробує його вбити, вона вважатиме за краще спочатку його помучити, насититися його страхом та іншими поганими емоціями.

- Бідолаха Реніфат... - сказав Фоллар. - Сподіваюся, з ним усе обійдеться!

- Звісно, - сказав Бетфорд, більш-менш упевнено, але від колишньої рішучості мало що залишилося - після впливу на нього, як і на всіх інших членів загону, темної магії Лиха. - Ми його не кинемо.

- Сильна ця тварюка, однак, - сказав Джилліан. На вигляд він був пригнічений. - Досі неприємний осад на душі залишився... З мене... немов вирвали щось.

- Так, те саме, матір твою! - вилаявся Фоллар. - Я так себе паршиво давно не почував!

- І я теж, - сказала Евеліна. - На мене накотив сильний страх... і відчуття повної розгубленості та безвиході... Якщо чесно, я думала, що це кінець.

- Так, я з вами згоден, - сказав Бетфорд. - Ця тварюка немов проникла в мою душу й очорнила її... Було стільки паршивих емоцій і почуттів, хотілося провалитися під землю і забути про все.

- Те саме, - сказав Кліффорд. - Саме тому ця тварюка така небезпечна. Вона не діє безпосередньо, вона обачлива, хитра і вторгається в душу і розум своїх жертв.

- Нічого, ми впораємося, - сказав Бетфорд. - Головне - не забувайте користуватися спорядженням у бою. Загалом, гаразд, Евеліно, ти зі мною, інші йдуть із Кліффордом, він вас поведе.

- А як ми потім знайдемо одне одного? - запитав Фоллар.

- Щойно ми розшукаємо Реніфата, ми почнемо шукати лігво Лиха, щоб до вас приєднатися. Затія ризикована, але інших варіантів у нас немає. А тому - за роботу, хлопці... - Бетфорд зробив невелику паузу і подивився в бік Евеліни. - Ну і, мадам.

- Удачі, хлопці! - сказала Евеліна, а потім підійшла до Бетфорда.

Загін рушив уздовж стежки. Досягнувши розвилки, загін Кліффорда звернув праворуч, а Бетфорд і Евеліна пішли ліворуч. Часу в них залишалося не так уже й багато, перш ніж чудовисько остаточно поглине душу Реніфата, тому вони поспішили вперед.

- Сподіваюся, ми встигнемо, - сказала Евеліна, поглядаючи на всі боки.

У цей час вона разом із Бетфордом тримала клинки напоготові на випадок, якщо Лихо раптом з'явиться.

- Встигнемо, - сказав Бетфорд. - Реніфат хлопець міцний, тож одразу ця тварюка його не візьме... У всякому разі, я на це сподіваюся.

- Будемо сподіватися, що ця тварюка нас сьогодні не з'їсть, - нервово посміхнулася Евеліна.

У відповідь на це Бетфорд промовчав. Мисливець і мисливиця продовжили свій шлях у пошуках Реніфата. Той у цей час перебував у самій гущавині лісу, куди його спеціально загнало чудовисько...

Лісова хаща, той самий час, Реніфат, Евеліна

- Як думаєш, далеко ця тварюка від нас утекла? - запитала Евеліна, дивлячись в очі Реніфату.

- Сподіваюся, що так... - сказав Реніфат, продовжуючи йти слідом за ілюзією Евеліни, а потім різко призупинився. - Знаєш... Це все так моторошно.

Евеліна зупинилася, обернулася, а потім сказала:

- Так... Ти маєш рацію... Я не знала цих хлопців так добре, як ти, але я щиро тобі співчуваю, Рені. Такої долі не заслужив ніхто...

- Я знав, що це може статися рано чи пізно, - сказав Реніфат. - Але щоб так... Адже після всього того, через що ми з хлопцями пройшли, здавалося, ми були готові зустріти будь-яку загрозу... Але помилялися... - На його обличчі виднілися смуток і скорбота. Мисливці за час їхньої спільної подорожі встигли стати для нього, якщо не братами, то добрими друзями, особливо Бетфорд. Навіть Кліффорда він поважав, як свого бойового товариша, тим паче після того, як той нещодавно врятував йому життя.

- Будемо сподіватися, що їм зараз добре, у тому світі... - із сумом у голосі сказала Евеліна. - Але в наших силах за них помститися!

- Але як? - сказав засмучений Реніфат. - Адже ти ж бачила... Ця тварюка не одна, лісом вештається ще один упир... Ми точно не зможемо подужати їх двох! А я точно не хочу, щоб ми з тобою удвох лежали в цьому лісі так само, як і решта...

- Я розумію, Реніфате... - Евеліна підійшла ближче, пильно глянула йому в очі і взяла за руку. - Усе буде добре... Так само, як і ти, я вправна мисливиця, і мені не вперше доводилося вбивати тварюк, подібних до тієї, що ми сьогодні бачили... Але, мабуть, ти маєш рацію... Двох цих чудовиськ ми поодинці точно не потягнемо, а тому нам треба йти звідси до Штабу і просити про допомогу!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍