Віталій - Елітний спецназ, Віталій

Розділ 6. Пастка "Підпалювача".

Ранок у Лос-Анджелесі обіцяв бути черговим сонячним днем, але ця обіцянка була розвіяна вщент, коли небо над центром міста раптом затягнуло густим чорним димом. Вулиці, що ще мить тому були спокійними, наповнилися вереском сирен і панічними криками. Том "Підпалювач" Вудс, колишній пожежник, а тепер піроман на службі "Архітектора", здійснив свою роботу з моторошною точністю.

Пожежа спалахнула у старому торговому центрі "Міські Вогні" — величезній будівлі, що розташовувалася в самому серці ділового району. Вогонь поширювався з неймовірною швидкістю, пожираючи конструкції і відправляючи в повітря стовпи вогню та диму. Хаос був миттєвим. Поліція, пожежники, швидка допомога — всі сили міста кинулися до епіцентру лиха, відволікаючи увагу від решти Лос-Анджелеса.

В оперативному центрі спецназу монітори спалахнули червоним. Кевін "Гаджет" Лі відстежував кожну деталь.

— Це не випадковість, Майор, – голос "Гаджета" був напруженим. – Занадто швидко, занадто сильно. Вогонь розповсюджується за паттерном, що вказує на використання прискорювачів горіння та добре сплановані точки займання. Це рука професіонала.

Майор Джек "Привид" Райлі стиснув щелепи. Він одразу зрозумів, що це лише відволікаючий маневр. "Архітектор" не діяв хаотично. Кожен його крок був частиною більшого плану.

— Це "Підпалювач", – промовив "Привид". – Він влаштував це пекло, щоб ми відвернулися. Гаджет, скануй усі великі об'єкти в інших частинах міста. Банки, музеї, урядові будівлі. Щось ще відбувається.

Детектив Маркус "Кувалда" Джонсон вже був на ногах, його обличчя було похмурим.

— Я знав, що це не просто так. Хтось насолоджується цим хаосом.

— Доповідь! – раптом крикнув "Гаджет". – Спрацювала сигналізація в Музеї мистецтв Лос-Анджелеса! Схоже, вони намагаються вивезти експонат з колекції стародавнього Єгипту!

— Ось воно! – "Привид" вказав на карту. – Музей мистецтв. Це їхня ціль. Емілі, Маркус, ви зі мною. Софія, зайняти позицію над музеєм. Гаджет, продовжуй моніторити ситуацію з пожежею та надавай нам усю інформацію.

— Чекайте, Майор! – вигукнула Емілі "Ангел" Чен. – Я повинна залишитися тут! Пожежники перевантажені, швидких не вистачає. Там сотні людей, які потребують допомоги! Я медик, мій обов'язок – рятувати життя!

"Привид" подивився на неї. Її очі горіли рішучістю. Він знав, що вона має рацію. Її навички були безцінними на місці катастрофи.

— Гаразд, Емілі. Залишайся тут. Координуй дії з пожежниками, надавай допомогу всім, хто її потребує. Це теж частина місії. Ти на зв'язку.

— Зрозуміло, Майор, – відповіла "Ангел", вже підхоплюючи свій медичний рюкзак і кидаючись до виходу.

Маркус і "Привид" рушили до музею, поки "Месниця" вже займала свою позицію на даху неподалік.

На місці пожежі панував суцільний кошмар. Дим застелив вулиці, утруднюючи дихання. Люди панікували, намагаючись вибратися з охопленої вогнем будівлі. Сирени пожежних машин вили, а полум'я, що здіймалося в небо, було видно за багато кілометрів.

Емілі "Ангел" Чен кинулася в гущу подій, незважаючи на дим та спеку. Її армійська підготовка давала їй змогу зберігати спокій серед хаосу. Вона оцінювала ситуацію, сортувала постраждалих, надавала першу допомогу тим, хто мав поранення, і координувала дії з перевантаженими медиками та пожежниками.

— Мені потрібен кисень для цього чоловіка! – кричала вона, вказуючи на літнього чоловіка, який задихався. – Перелом ноги, потрібно стабілізувати!

Вона працювала безперервно, її руки були швидкими та вправними. Одну за одною вона рятувала людські життя, демонструючи неймовірну витримку та професіоналізм. Попіл падав на її обличчя, але вона не зупинялася. Її внутрішній "ангел" активувався, і вона була зосереджена лише на одному — допомозі.

Раптом з палаючої будівлі почувся крик. Жінка, що стояла біля вікна на четвертому поверсі, відчайдушно кликала на допомогу. Вогонь швидко наближався до неї.

— Вона заблокована! – вигукнув один з пожежників. – Сходи відрізані!

"Ангел" кинулася до пожежного командира.

— Чи є спосіб дістатися до неї ззовні?

— Немає часу, – відповідав командир, його обличчя було спотворене від відчаю. – Зараз піднімають драбину, але це займе кілька хвилин.

"Ангел" подивилася на будівлю, потім на жінку, що тремтіла біля вікна. Хвилини були на вагу золота. Вона прийняла миттєве рішення.

— Я піду! – крикнула вона.

— Куди? – здивовано вигукнув пожежник.

— Є альтернативний шлях, – "Ангел" вказала на пожежну драбину, що була встановлена на сусідній будівлі, що розташовувалася трохи нижче палаючої. – Я можу перебратися по даху і спуститися. Дайте мені мотузку!

Вона діяла рішуче, пожежники, попри здивування, передали їй міцну мотузку та допоміжне обладнання. "Ангел", не вагаючись, почала підйом по драбині, а потім перебралася на дах. Дим був густим, вогонь ревів, але вона не звертала уваги. Її єдиною ціллю було дістатися до жінки.

Тим часом, у Музеї мистецтв Лос-Анджелеса, команда "Архітектора" діяла швидко і злагоджено. "Хижак" Сміт командував на місці, а "Примара" Блеквуд зламувала системи безпеки. Злочинці вже дісталися до головного експонату – стародавнього саркофагу з колекції фараонів, що вартував мільйони.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍