Вайлет Альвіно - Трохи більше ніж колишні, Вайлет Альвіно
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Важко забути перше кохання, яке закінчилося на такій ноті, – зі смішком відповів він. От тільки стільки суму було сховано за цим сміхом.
– А якщо серйозно?
– Все серйозно. Не забув, хотів тебе знайти. Знаєш, так буває, коли спогади настільки сильні, що реальність на їхньому фоні стає наче чорно-біле кіно без звуку. Ось так було в мене. Коли я зрозумів, що зв’язок втрачено, я спробував тебе забути. Навчання, друзі, і що вже приховувати – були й дівчата. Та вже після третіх таких стосунків, найдовші з яких протрималися три місяці, я зрозумів, що не відпустив тебе. Коли з’явилися ресурси, вирішив тебе знайти.
– Я могла бути заміжня з двома дітьми...
– Могла..., але не є. Мені потрібен був ще деякий час стати на ноги, аби я зміг повернутися. У той момент мій бізнес тільки-тільки почав розвиватися. Якби я тоді все кинув, то приїхав би до тебе безхатьком з мільйонними боргами. Я дав собі два роки – і все ж таки приїхав.
– Приїхав...
І знову тиша...
Кожен обдумував усе сказане...
– То що ти хочеш від мене зараз? – розбила я тишу. – Пробачення? Виявляється, мені немає за що тебе пробачити. Так склалися обставини. Певно, не судилося.
– Не кажи так, – і раптово схопив мене за руку. А очі дивилися прямо в душу...
"Ти не знайдеш там відповідей", – подумала я. – "Я й сама їх не знаю".
Я обережно забрала свою руку й знову сховалася за майже порожньою чашкою з чаєм.
– Я... хочу зблизитися з тобою.
– Хм... зблизитися – яке зручне слово.
– Не треба... Я просто не хочу лякати тебе. І бути настирним...
– Просто скажи, чого ти хочеш насправді?! – майже прикрикнула на нього. Мені потрібна була однозначність, аби я могла прийняти хоч якесь рішення.
– Тебе! – вже не стримався він. Максим буквально викрикнув «Тебе» й з палаючими очима дивився прямо мені у вічі. І я не могла відірвати погляду від нього.
Тиша, що перемішалася з напруженням, ставала все більш осяжною. В якийсь момент я не витримала і просто встала.
– Мені потрібен час подумати... – розвернулася, уникаючи дивитися на Максима, й пішла геть. Хоча, по суті, просто втекла.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трохи більше ніж колишні, Вайлет Альвіно», після закриття браузера.