Вайлет Альвіно - Трохи більше ніж колишні, Вайлет Альвіно

– Серйозно? – я скептично зиркнула на нього. – Кажете, не лізете? Бо мені здалося, що зовсім нещодавно ви намагались мене звести з деким іншим.

Начальник дещо зблід. Хоча куди вже далі...

– Що?.. Я…

– Так. Так. Вадимчик мені все розповів... між нами не має секретів.

– Але...

– Не хвилюйтесь. Я вас пробачаю. Адже якби не ви, не ваша допомога, не ваша ЩИРА турбота про особисте життя підлеглої – ми з Вадимом, можливо, ніколи б і не зблизились. Правда ж? – І знову з посмішкою поглянула на Вадима, а той подивився на мене.

– Чиста правда... моя квіточко, – грайливо відповів він. В його очах зараз стрибали справжні чортенята.

"Сподіваюся, Максим цього не чув... бо нам таки може знадобитися не тільки кущик, а ще я адвокат."

Хоч Вадим і був проти моєї авантюри, та, здається, тепер відверто насолоджувався виставою.

Арсен Михайлович зробив крок назад, вдарився спиною об кулер і ще більше зблід. Його погляд метнувся до Вадима:

– Ти… ти розумієш, що твоя мати мене ВБ’Є?! І тебе теж! Ти ж… ти ж зустрічаєшся з жінкою, яка старша на… – він зміряв мене оком, – на скільки?

– Дев’ять років, Арсене Михайловичу, – відповіла я солодко. – І ні, це не кримінал.

– Господи… – він почав терти лоба. – Все… все… мені треба… зібратися з думками…

І побіг. Справді побіг. Через увесь коридор, перечепився об стілець, вдарився плечем об ручку дверей, а тоді зник у своєму кабінеті й гучно зачинився.

Через секунду з-за дверей:

– Валерія Володимирівна мене поховає…

Я не витримала й розсміялася.

– Алісо, якщо мене після цього виженуть із сім’ї – я піду до тебе жити.

– Думаю, Максим буде проти…

– Я категорично проти, – пролунав голос за спиною.

Я озирнулась – у коридорі стояв Максим, схрестивши руки й спершись на стіну. Усміхався.

– Все пройшло гладко? – кинув він.

– Можна сказати, блискуче.

– Як думаєш тобі дадуть сьогодні вихідний?

Кинула погляд на двері кабінету начальника, і впевнено посміхнулася.

– Ходімо дізнаємось.

Ми направилися до кабінету Арсена Михайловича, все ж варто було все прояснити... ну і вихідний взяти. Все одно настрій сьогодні зовсім не робочий. Та й у мене був Вадим... мій прекрасний помічник. Я була впевнена на сто відсотків, що він з усім впорається, бо під кущиком не тільки Максим міг його прикопати... але і я.

P.S.

Фурор в офісі ми влаштували чималий.

Робота стала.

Усі спершу дивилися, як я заходила з Вадимом під руку, а потім – як під руку з Максимом ішла до кабінету начальника. Та й сама вистава... звісно не залишилася без уваги. Проте всі мовчали до останнього з шаленою цікавістю спостерігаючи "А що ж буде далі..."

Таким чином я ледь не заробила собі репутацію фатальної жінки – довелось пояснювати, і пояснювати відразу, бо потім потік пліток вже було б не зупини.

Звісно, Арсену Михайловичу ми все теж розповіли. І навіть ще до того, як він встиг подзвонити своїй сестрі, мамі Вадима. Страшно уявити, що було б, якби ми запізнилися хоч на кілька хвилин.

А так – навіть не довелося виривати в нього телефон із рук. Він в нього сам випав. На наше щастя.

Коли правда відкрилася – бос глибоко зітхнув і розплився в щасливій посмішці.

Він щиро пообіцяв, що більше нікого не буде зводити. Ніколи. Навіть котів.

А ще – терміново йде у відпустку. На тиждень. А краще – на два. Нервову систему підлікувати.

Вихідний я таки отримала. І провели ми з Максимом його вдвох – з відключеними телефонами, забутою на столі піцою і... значно теплішою ковдрою, ніж планувалось.

Сьогодні весь наш світ вміщався в його спальні... і це було прекрасно.

І так, у нас усе тільки починалося, і життя точно ще не раз підкладе свиню...Та чому б не зробити з неї шашличок, посміхнутися і далі йти своїм шляхом? Разом у нас точно все вийде.

Дуже дякую всім, хто прочитав цю коротеньку історію. Сподіваюся, вона прийшлася вам до душі. А ще більше вдячна тим, хто захотів порадувати автора і залишити щось про себе на згадку (підказка: лайк, коментар, підписка... чи все одразу❤️❤️❤️)

Для тих кому цікаво  дізнатися, як же могли б виглядати наші герої, запрошую до блогу, там ви побачите не тільки фотовізуалізацію, але й відео.

До зустрічі на сторінках нових історій.

❤️❤️❤️

Кінець