Alina Slynko - Янгол у в'язниці , Alina Slynko

Розділ 10: "Коли минуле зустрічається з теперішнім"

Я вийшла за ворота в’язниці, вдихаючи повітря свободи, яке здавалося дивно важким.

Світ залишався таким самим, але я—ні.
Я не була більше тією дівчиною, що прийшла сюди кілька років тому.

"Що тепер?"

Перша зустріч з батьками: "Ми чекали тебе"

Я побачила їх першими. Вони стояли нерухомі, ніби боялися зробити крок вперед.

Мама піднесла руки до обличчя, її очі блищали.  
— Алісо…  

Я хотіла щось сказати, але в горлі стояв клубок.

Батько дивився на мене так, ніби намагався побачити у мені свою доньку з минулого.
Та чи могла вона все ще бути тут?

"Я більше не була тією дівчиною."

Мама зробила крок вперед, не стримуючи сліз:
— Ми чекали тебе.  

Я відчула, як слова прорізали щось всередині мене.
Чекали? Навіть після всього?

Я прошепотіла:
— Я думала, що втратила вас.  

"Але вони були тут. Вони все ще були моєю сім’єю."

Вдома було тихо. Вони не знали, як говорити зі мною. Я не знала, як говорити з ними.
Мама нарешті сказала перше слово:
— Як ти почуваєшся?  

Я усміхнулася, відчуваючи, як її голос тремтить.  
— По-іншому.  

Батько вдихнув глибоко.  
— Ти дійсно змінилася.  

Я хотіла сказати йому, що всередині я нарешті відчула, хто я є.
Але поки що просто кивнула.

"Деколи слова зайві. Важливіше просто бути поруч."

"Я більше не була чужою в цьому домі. Я знову стала його частиною."

Зустріч з минулим: Діма і Віка

Я не очікувала побачити їх. Але це сталося._  
Діма стояв біля входу до кафе, Віка сиділа поруч, розмовляючи з кимось.

Наші очі зустрілися.

"Вони побачили у мені те, чого не чекали."

Діма скривився:
— Ти… повернулася?  

Я відчула, що вже не боюся їх.

Я подивилася йому в очі і відповіла:
— Так.  

"Але не туди, де була. Я повернулася у життя, яке більше не належало їм."

Віка кинула погляд на мене з нервовою усмішкою.  
— Ти не злишся?  

Я зітхнула.
— Я злилася. Довго. Але тепер я розумію, що це було необхідно.  

Їхні очі наповнилися непорозумінням.

"Деякі речі повинні статися, щоб ми знайшли свою справжню дорогу."

Діма гмикнув:
— І що, тепер ти свята?  

📖 Я не розгнівалась.  
— Ні. Просто я вільна.  

"І вперше це була правда."

Тієї ночі, коли я лягала у своєму новому ліжку, я знала, що цей день змінив усе.
Я більше не боялася минулого.
Я більше не боялася майбутнього.

Я прошепотіла слова, які прийшли не від розуму, а від серця.

"Боже, дякую за все, що було, і за все, що буде. Веди мене далі."

Відповідь прийшла не голосом, не світлом, а глибоким спокоєм, який заповнив усе.

"Я більше не була загубленою. Я була знайденою."

Наступного ранку я вийшла на подвір’я, вдихаючи свіже повітря.
Щось змінилося. Не навколо. Всередині.

"Бог завжди був зі мною, але тепер я це знала."  

"Небо було чистим, а сонячне світло зігрівало мене, як знак, що я йду правильним шляхом." 

Я більше не питала, що буде далі._  
Я знала, що більше не йду сама._  

"Це був не просто кінець моєї історії. Це був початок  нового життя."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍