Alina Slynko - Янгол у в'язниці , Alina Slynko

Розділ 9: "Коли дорога стає ясною"

Я більше не запитувала, чи зможу змінитися. Я знала, що вже змінилася.

Світ навколо залишався таким самим—ті ж стіни, ті ж голоси, те саме повітря, наповнене рутинними звуками.
Але я більше не була тією самою.

"Моя дорога стала ясною. Тепер питання було лише в тому, чи готова я її пройти." 

Я знала, що скоро піду. Але замість радості було щось інше—спокій, якого я не очікувала.
Я більше не мріяла про втечу. Я просто приймала те, що має прийти. 

"Я навчилася чекати без страху."

"Тепер мені потрібно було навчитися жити без страху."

Розмова з Мартою: "Світ не зміниться, але ти—так"

Я сіла поруч із нею у дворі, дивлячись на світ за стінами.
Мені здавалося, що там усе залишилось таким самим, як і раніше.  

Я прошепотіла:
— Я боюся повернутися.  

 Марта поглянула на мене, її очі сповнені розуміння.  
— Світ не зміниться. Але ти вже не така, як була.  

Я вдихнула глибоко.  
— А якщо я не знаю, як жити по-іншому?  

Вона усміхнулася.  
— Ти вже живеш по-іншому. Просто довіряй цьому.  

"Довіряти не світу. Довіряти Богу. Довіряти тому, що я вже відчула."

Розмова з Надією: "Що ти зробиш далі? 

Наступного дня я знайшла її у звичному місці. Вона чекала мене, ніби знала, що я прийду.

 Вона запитала просто, без пояснень:  
— Що ти зробиш далі?  

Я видихнула:
— Не знаю, але не хочу робити це сама.  

 Вона усміхнулася.  
— Ти вже не сама.  

Я більше не сумнівалася у цьому. 

Я запитала:
— А якщо я знову помилюся?  

Вона подивилася мені прямо у очі.
— Бог не очікує, що ти будеш ідеальною. Він хоче, щоб ти довіряла Йому навіть у своїх помилках.  

"Це було нове розуміння для мене."

Я лежала у своїй камері, вдивляючись у світло, яке пробивалося крізь вузьке вікно.
Завтра я виходила. Завтра світ зустріне мене такою, якою я стала.

"Боже, я не знаю, що чекає на мене. Але я довіряю."

"Моя дорога стала ясною. І я була готова зробити свій перший справжній крок."

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍