Moon Grey - Нейрончик. Перерва на війну., Moon Grey

- Але ж це… як ворожіння.

- Це, малий, проектування свого майбутнього. Причому слід вказувати строки та точно знати, що ти хочеш і що можеш запропонувати в обмін. План. Всесвіт підтягне все, звісно, по його строках, але час важливий.

- Але якщо все навколо ламається! Всі проти тебе. Ти ж пам’ятаєш перші дні вторгнення вірусяк!?

- Звісно, пам’ятаю, - обурилось Око. – Я все бачу і все пам’ятаю. Ти теж, до речі. Але ж ти ігноруєш. Тому ігнорування призводить до непідготовленості і здається, що все руйнується. Але ті, хто готовий був, не проігнорував, ті встояли. Своїм життям. Ті змогли допомогти встояти і тобі. Вони дали тобі Час. Вони застосували минуле, трунком, наче пацюків, вибили першу навалу вірусу. Так, Печінка тоді ледь з розуму не зійшла. Але її ресурси дуже великі. Це ж вся Держава. А зараз ти бачиш покращення зброї, збільшення ресурсів, оточення. Ми всі пристосувались до такого сну, до їжі, до режиму. Адаптувались.

- Так бачу.

- А що прогнозували, виходячи тільки з зовнішньої оцінки ситуації?

- Та що що… що помремо. – Малий зворушено згадав, коли була перша атака вірусу. Він тоді відтяпав дебелу ділянку шкіри опіком. Мозок тоді волав, що така воля чиясь. Що не слід турбуватись, а тоді з М’язами побіг будувати сам собі перепони, щоб долати їх і виписати собі премію у вигляді смаколиків. В Нейрончика зжались кулачки. Ледь не занапастили Організм. Вголос він сказав, - це пояснює деякі виникаючі моменти.

- Чуєш? - Гукнув він нагору. - Добре, що ти пояснило мені!

- Не має сенсу так репетувати. Я тут. Поряд з Серцем. Моя робота в трьох станах всього організму. Я обслуговую Пам’ять трьох систем: гори, серцевини, підніжжя.

- Як це тобі вдається?

- Тобі це дійсно цікаво? Ти вже дощенту повний новим.

Нейрончик кивнув:

- Так, дуже цікаво. - Хоча він дійсно був переповнений інформацією.

- Отже, коротко поясню. Я цілісну картину розділяю на пазли. – Третє око змінило інтонацію. - Це щоб тобі було зараз зрозуміло, що я кажу, по-твоєму. – І продовжило, - далі збільшую картинку пазлу, а там купа пікселів! І всі вони наче окрема картина. Інша. Вона має відношення до отої великої картини, в яку входить пазл.

Далі характеристику кожного пікселя визначаю за його кольором та розташуванням чи належністю до галузі. Згідно таблиці по номерах кольорової системи, яку стандартизовано.

- Добре. – Знітивсь нерозуміючи Нейрончик. Він заморився. – А як це на прикладі? Зможеш пояснити теж коротко? Ну, знаю я отой колір пікселя. І що? Куди мені його тулити?

- Так, кожен Орган має свій світ, свою роботу.

- А кожна Клітинка в Органі має свій світ і свою роботу. Так, так. Я це знаю. – Нетерпляче озвався Нейрончик.

- Авжеж. А кожна Система з Органами має свій світ і виконує свою роботу. Не перебивай, - око напружено забриніло. – Колір визначає певний стан. Але цей стан має відношення до предмету визначене окремим підкаталогом. От, наприклад, Червоний-це гаряча плита. Нагрів. Це теплий колір. А Синій –це холодний колір, але для галузі Зірки в Галактиці це більш гарячіший по температурі стан, аніж Червоний. Знаючи ці характеристики ти автоматично вже визначаєш, хто чим «дихає», який має склад, характер і що від нього очікувати, як це далеко по відстані, що може дати для обміну і так далі. Згідно з цим М’язи виконують свою роботу: міміка, рух, положення.

- А далі? – Поцікавився Нейрончик. Потроху щось ставало зрозумілим.

- Кожен Організм з Системами має свої стани та свою роботу в Середовищі. І це не тільки М’язи. Середовища теж мають різні стани: це особистий простір, ближній простір, суспільство … аж до Планет.

- А все це у Всесвіті має своє місце і виконує свою роботу. – Зазначив Нейрончик.

- Ото ж. Ти розумієш до чого я?

- Так. Розумію. Кожен, орієнтуючись в силу власних Знань, того, що набув в Школі, Сім’ї, Соціумі, асоціативно, згідно свого бачення, згадує та відновлює Знання, практикує, набуває нового Досвіду чи вивчає щось нове. Як от по кольорах ти наводив приклад.

Але розумний ще й прогнозує наслідки без шкоди.– Нейрончик відзначив для себе, що це має стосунок до Серця та його роботи. Він запитав.- А що є поза Всесвітом?

- Пляшка Кляйна.

- Що?

-  Це коли наче ти всередині, але ти назовні і навпаки. Тобі пора вже. – Третє око дало зрозуміти, що розмову завершено. Та наостанок гукнув. – Не завжди можуть бути передбачені всі наслідки. І розумні теж можуть спеціально шкодити. Запевняю тебе. Адже всі хочуть жити. Чужа інформація, коли вона заперечує саме існування твого життя в цьому організмі одразу спричиняє зростання модифікованих білкових клітин – вірусів. Саме вони атакують енергії ІПСО, а Організм залатує пробоїни і загоює сам себе.

-  Добре, матиму на увазі. Щиро вдячний за таке спілкування.