Мілена Христич - Щоденник 4 (збірник загонів з 80-х по 2025), Мілена Христич

Христя пообіцяла так більше робити і дотримала слова.

Але читати вона любила попри все.

Зазвичай, вона прочитувала підручник з літератури до того, як починався навчальний рік. Любила розповідати вірші напам*ять. Знаменитий лист  Тетяни Лариної, що вони здавали у дев*ятому класі, перекликався з  листом Євгенія, який вчили хлопці . Вадим теж його здавав. Звичайно, Христя не підходила на роль жодної Пушкінської героїні. Вона тоді була занадто земна і смішна. Хоча любила варення та книги.

Але свого Євгенія вона зустріне трошки пізніше. Але й ця історія виявиться далекою від романтики.

Втім , час йшов. Христя вчилася у руській школі та читала багато російської літератури.

Втім , література у їх інтерпретації чомусь завжди ставала мемом.

Після вивчення повісті Дубровський, хлопці розігрували сценки з книги та лякали дівчат , вибігаючи назустріч у коридорах та біля їдальні з криком: Здравсвуй Маша, я Дубровський! Дівчата верещали. Зато потім могли отримували і свої ролі у драмах і зі словами: Чому люди не літають, як птахи? Ось стати би тут над прірвою та розкрити крила та полетіти. Потім закочували очі та уявляли себе на борту Титаніка в обіймах Леоніда ді Капріо (жартую , тоді цей фільм ще не вийшов)

Разом з тим вони з Любою ламали бачки в туалеті. Поки у клас не прийшла прибиральниця . вона не знала точно, хто їх ламав, але Христя з Любою більше не стали цього робити.

Література починалась десь у паралельному Всесвіті , поряд з тим часом диким та дивним життям, що відбувалося з ними, поки вони будували зовсім інші плани.

А для чого тоді література, якщо вона не могла їх навчити жити? Навіщо вірити Ісуса, якщо він не може прийти на допомогу? Навіщо вчитись, якщо життя ламалось на очах. Зламалась сама історія , країна , у якій вони жили, ламалися правила життя, постійно, треба було просто помічати, ламалися долі через війни чи наркоманію чи алкоголь. Ламався час і простір.

Для чого тоді була література? Може , щоб не помічати абсурду та негараздів? Чи навчитися грамотно писати? Чи бути ерудованими та культурними? Але кому могли знадобитися у їх рідному місті культурні люди? Кому потрібен був почетний караул та Вічний вогонь? 

Христя не знала відповідей.

Ритм-балет Кристал

У дев*ятому класі Христя з Алькою записались на сучасний балет.

Це був справжній балет. І викладач був схожий на митця. На Бродського. Мабуть, він був поетом у танцях.

Балет був популярний, вони їздили з виступами за кордон та взагалі , там все було серйозно: французькі терміни . всі ці падеде пліє та батмани Христя вивчила не сразу.

Але балет Христі шалено подобався.

Звичайно, до балету , крім довгих ніг, потрібно мати кебету та певну емоційну стабільність, тобто наполегливість та старанність. Потрібно було просто танцювати. Не зупиняючись.

Христя дуже старалась. І протягом пари місяців у неї вже була непогана розтяжка , вона вивчила всі падеде пліє та батмани. Заняття біля станка були виснажливими. А вчитель забороняв пити воду. Мабуть, варто було його послухати, бо потім стрибати з бульканням у шлунку було не комфортно.

У студії дівчата познайомилися з іншими дівчатами. Одну Христя пам*ятала через її незвичайне ім.*я. хоча й доволі різкувато до неї повернулась чорнява худорлява дівчина та недбало кинула, що її звуть Онега.

Як,-  перепитали майже разом Христя та Алька, перезирнувшись між собою

Онега, - почули вони вже від спини. – Як озеро.

Потім брюнетка повернулась та раптом додала:

Онезьке озеро.

Дівчата кивнули, що зрозуміли. Онезьке озеро, хто про нього не знає.

Що за озеро? – спитала потім Алька в Христі, струшуючи свою густу темну чолку, що постійно падала їй на обличчя.

Онезьке, - зі знанням справи відповідала Христя.

Вони так особливо ні з ким не подружились,бо в студії не прийнято було теревенити та довго розмовляти. По дві години вони виснажливо відпрацьовували рухи та елементи танців.

Потім вчитель ще по декілька разів проганяв повне шоу. Вони танцювали Канкан та Індійський танець.

У танцювальних купальниках колготках чешках. Без пачок та пуантів. Але все одно вони було майже справжні балерини.

Канкан Христі подобався. Індійський танок був повільним і називався  Шахи. Кожна танцівниця була шаховою фігурою.

Одні нападали, інші захищалися. Альці дісталася роль агресивної фігури. Христі – тієї , що захищалася.

Кожна то нападала то відступала, роблячи декілька кроків назад. І усьому був свій час: час нападати і час відступати.

Цей танок так і залишиться між ними на багато років по тому, поки вони вияснятимуть, хто з них усе ж таки спіймав Бога за бороду: успішна заміжня благополучна Алька чи конфліктна заборонена порно-поетеса Христя Божева, що посвариться з сильними світу та уперто випнувши підборіддя з задоволенням їм хамитиме , перетворюючи свій бунт на кич та політичну дисидентську акцію.

Алька ніколи не простить Христі ні її хворобливої геніальності ні свободи ні нахабства жити не за правилами, а так, як підказує серце.

Але все це ще станеться між ними. А поки що вони танцюватимуть не зупиняючись, як вчив їх вчитель танців.

Як учитимуть письменники та поети, чоловіки та жінки, рідні й близькі, життя і смерть, земля , вода вогонь та повітря, кохання та ненависть , брехня та істина, релігія ,  філософія та Капітал Карла Маркса, що врешті тотально встане між ними.

Магнітофони та джинси

Як сказав Чехов: В людині все повинно бути прекрасним: і обличчя і душа і одяг.

Складно було говорити про їх душі. Адже вони ще не підозрювали про їх існування. Обличчя в них були симпатичні та гармонійні, тілесно вони розвивалися теж гармонійно. Христю не можна було  назвати еталоном золотого січення чи класичним зразком краси типу скульптури Венери Мілоської, вона була ще маленька та сіренька , наче пташина, може сіра , як горлиця чи …та ні нормально, горлиця підійде для порівняння. Бо Алька та Глашка мали класичну українську красу: гарні форми , чорні брови, густе довге важке волосся яскраві риси обличчя, вони й почували себе завжди королевами та павами. А Христю могли й не роздивитися у густому гіллі, а вона ще й сама любила ховатися. Забігаючи наперед скажу що сховалася Христя дуже добре, бо жоден мисливець її поки що не вполював.