Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул

Його син Демитре І не зміг втримати Ширван та вірменське Ані. Тим не менш, він зберігав сильну царську владу осліпивши молодшого брата за змову в 1130. 

Після цього розгорнулася гаряча війна між Сакартвельським царством та Сельджукським султанатом. В Битві при Дманісі (1130) картвели повернули втрачене п'ять років тому місто. У відповідь сельджуки захопили Двін (1130) та знову програли у другій битві за Двін (1130). Невдалим для картвелів було захоплення Ані (1131) проте після перепочинку вони перемогли в битві за Гандзу (1135). Хоча картвелів було розбито в битві за Капан (1137), царські війська двічі виграли у мусульман битви за Гандзу (1139, коли цар приніс ворота столичного міста до Гелатського монастиря, та в 1143). 

В Деметре І було два сина - старший Давид і молодший Георгій. За якихось причин Демитре І вирішив віддати трон Георгію, за що Давид намагався скинути батька. З цим пов'язана, можливо, найбільш незрозуміла ситуація у всій картвельській історії: в 1155 Давид V домігся відсторонення батька та енергійно правив країною шість місяців після чого неочікувано помер, ще через рік у 1556 помер його батько який відновив владу. Коли на трон зійшов Георгій ІІІ він одразу розпочав боротьбу за Вірменію. Протягом трьох років Сакартвелло здобуло перемоги у великих битвах: битві за Тбілісі (1160), битві за Ані (1161), битві за Двін (1162) захопивши значні території. Туркам-сельджукам ледве вдалося зупинити масштабне просування картвелів в битві при Аль-Кркі (1163). 

В ті часи свій шедевр ''Вітязь в Тигрячій шкурі'' написав найвизначніший поет в історії Сакартвелло, легенда середньовічної і світової літератури Шота Руставелі. 

В 1173 Георгій ІІІ дав зійти на трон у якості співправительки свїй дочці Тамарі, це було зроблено у зв'язку з тим що в Сакартвелло царювання жінки було небаченим раніше явищем і могло викликати великі заворушення. Разом вони прийняли закон проти злодіїв, була створена комісія для їх пошуку яка ефективно виконувала свої функції. 

В тому-ж році Сакартвельське царство допомогло васальному Ширвану відбити напад наших пращурів русинів під час одного з їх Каспійських походів, це сталося в битві за Дребент. 

Потім Сакартвельське царство розбило державу Шаддадидів в Битві за Ані (1174). 

В 1177 проти царя підняли повстання син його брата Демне та зять Іоане Орбелі, в їх руках знаходилися 30 тис. повстанців. До царя Георгія ІІІ крім його армії з'явився також 500 половецьких воїнів командувача Кубасара. Вони легко розбили ряди повстанців. Лідери бунту що початково сховались фортеця Лорі зрештою здалися та були страчені. Весь рід Орбелі в Сакартвелло було перебито. 

Георгій ІІІ помер в 1184. Його було поховано в Гелатському монастирі. 

Трон посіла цариця Тамара. Високопоставлені дідебули для підкреслення свого впливу вдруге вінчали її на пристав та вимагали відсторонити Ковбасара і інших нагороджених Георгієм III чиновників низького походження. 

Більше того, політик (мечурчлетухуцес) Кутлу-Арслан вимагав обмеження царської влади на користь собору (караві) щоб прийматиме рішення по управлінню державою. У відповідь цариця Тамара заарештувала наглого чиновника. Ідею створення караві було правалено, проте їй довелося визволити його через велику кількість однодумців. Натомість цариця Тамара розширила права Дарбазі - царської ради. 

Вийти заміж цариця довелося за Володимира-Суздальського принца Юрія, сина Андрія Боголюбського. Після смерті батька трон зайняв його дядько, Всеволод. Юрію довелося втікати спочатку до половців, а потім картвелів де в 1185 Дарбазі одружили його на цариці Тамар. Проте вже в 1187 він, прозваний там Георгієм Русі, за дурний характер (в тому числі зоофілією з курками) був видворений з Сакартвелло. 

Царицю Тамару повторно одружили на осетині Давиду Сослані, котрого виховала при картвельському дворі тітка Тамари Русудан. Згідно хронікам, він був нащадком Георгія І, тобто представником роду Багратіоні. 

Тим не менш, Юрій Боголюбський намагався захопити трон - в нього була деяка частина прихильників що-б благословити на княжіння в Гегуті, проте повсталих розбили в битві при Ніалі (1191). Боголюбського було видворено з країни. В 1193 він знову з'явився у Ереті, звідки був остаточно вигнаний. 

На той час сильно підсилився атабаг емірату Азербайджан Абу-Бакр. Карувели вщент розгромили його в Шамхорській битві (1195), захопили знамення халіфа та віднесли як трофей до Гелатського монастиря. В битві відзначились два брата - Шалва і Іване Ахалціхелі. 

Тамара також захопила Двін і встановивши свою владу у Вірменії. 

В Битві за Амберд (1196) Цариця Тамара розбила, а в Битві за Ані (1199) поклала край азербайджанській мусульманський державі Шаддадидів. 

Занепокоєний підселенням Сакартвелло румський султан Рукн-ад Дін, що давно планував похід туди, надіслав цариці Тамарі лист повний хамовитих погроз 

''Я веду на тебе свою величезну армію щоб перебити всіх чоловіків в Сакартвелло. Живими залишиться лише ті хто підкориться мені'', посол додав що якщо цариця Тамара прийме іслам то стане дружиною султана а якщо ні то наложницею, за що був побитий дворянином Закарією Мхаргрдзелі. 

Грузинська цариця дала гідну відповідь: Я, що надіється на милість Бога і діви Марії, отримала твоя гідне гніву Божого пислання. Я веду на тебе всю свою армію. Всі твої сподівання ти поклав на золото і ослячих пастухів, а я на господа Бога Ісуса Христа, і буде його воля а не твоя!". 

Цариця Тамара особисто провела армію до Одзрхе (Абастумані) та залишилась там молитися за перемогу. 

На допомогу туркам вирушили араби. Багдадський халіф завжди був готовий допомогти приниженим мусульманам та відправив на допомогу румському султану гігантську армію. На похід він виділив величезні кошти. 

60/95-тисячне картвельське військо Давида Сослані зіткнулося найбільшою коли-небудь зібраною 400-тисячною мусульманською армією сельджукського Румського, Айюбідського султанатів та Абассидського халіфату, головних магометанських держав і їх вассалами.