Гуцул - Історія Країни Вовків, Гуцул

Згідно середньовічних хронік, в битві при Басіані (1202) відбулася наймасштабніша за числом воїнів що брали в ній участь битва між християнами і мусульманами в історії. Картвельські християни отримали блискучу перемогу. Брат Рукн ад-Діна потрапив до полону та був доставлений цариці Тамарі, котра продала його за підкову. 

Після цього кавказські християни самі напали на Румський султанат. В битві за Двін (1203) вони визволили Вірменію. В 1206/7 вони перемогли а битві за Карс (1206), місто було захоплене, в результаті відповідного удару Румський султанат зазнав страшного осоромлення. 

Потім війська Картвельського царства здійснили військову експедицію проти Візантії до Халдії, на Чорноморське узбережжя Малої Азії що стало найзахіднішим кордоном Сакартвелло. Було захоплено Трапезунд, Лімнію, Самсун, Синоп, Керасунт, Котиору, Гераклею. На місці завоювання картвели утворили Трапезондську імперію, де правив вихований в Сакартвелло і скинутий з візантійського престолу Олексій Комнен. 

В битві за Трапезунд (1206) картвели відбили місто у візантійців, а в битві за Трапезунд (1206) захистили державу зі своєї сфери впливу від сельджуків. 

В 1206 помер Давид Сослані. Цариця Тамара зробила співправителем свого сина Георгія-Лашу. 

В 1208 Грузинське царство пішло війною на арабський Айюбідський султанат з ціллю повного звільнення Вірменії. В битві за Арчеш (1208/9) християнські завойовники завдали важкої поразки арабській армії. 

В битві за фортецю Ахлат (1210) до полону потрапив брат Закарії Іване Мхаргрдзелі, це врятувало мусульман від знищення і султан аль-Аділь І заключив з картвелами договір відомий як Тридцятирічний мир.

В 1210 Закаріа Мхаргрдзелі запропонував зробити великий похід на імперію Ельдигузидів в Ірані. Картвели перемогли в битві за Маранд (1210), битві за Тебріз (1210), битві за Заранджан (1210), битві за Газвін (1219). Похід був настільки успішним що просунувшись у глиб Персії картвельські війська повернулися назад обтяжені здобиччю. 

В 1212 полководець цариці Тамари Іване Закарян здійснив успішний похід до північно-кавказських гір проти повсталих об'єднаннь Пхові та Дідої з ціллю їх християнізації. 

Цариця Тамара померла у 1213 (існують джерела що вказують датою її смерті на 1207 та 1210). Які інших правителі Золотої епохи історії Сакартвелло, її було поховано в Гелатському монастирі. Є версія що пізніше її мощі було привезено до Єрусалиму. В Сакартвелло зарахована до святих. 

Тоді-ж до влади прийшов її син Георгій, що мав і друге ім'я - Лаша. Тому Георгій ІV відомий під загальним ім'ям Георгій-Лаша. 

Після смерті могутньої цариці Тамари вассальні держави намагалися вирватися з-під контролю Сакартвелло. Першою це зробила держава Гандзійський емірат. В битві за Гандзу (1213) її було взято в облогу самим Георгієм-Лашою та його полководцем Іване Мхаргрдзелі. Облога затягнулася тому Георгій IV разом з чотирьохтисячним загоном прийнявся грабувати околиці, таким чином він виманив вороже військо з міста і його було розбито основними силами. Гандзі довелося здатися, однак Іване Мхаргрдзелі звинуватив царя у неузгоджених самовільних діях.

Гандзійський емірат було ліквідовано, азербайджанську династію Ельдигузидів повалено. 

В 1215 до Гандзи вторглися сили нової мусульманської імперії - Хорезму. Того-ж року вони захопили місто. Довідавшись про це, картвельський цар одразу пішов на них у похід. Під час визвольної облоги в битві за Гандзу (1215) Георгій-Лаша розбив армію Хорезму та повернув собі місто-фортецю. 

Як і його пращур Давид IV Будівельник, Георгій-Лаша намагався правити одноосібно і не надто рахувався з дідебулами. Разом з тим він був дуже своєвільним, зовсім не людиною своєї епохи. 

Найбільшу тривогу серед аристократів викликало те що він одружився на простолюдинці котра, крім того, була одруженою. Дідебули повернули її чоловіку. Після розлучення з коханою від якої залишився син Давид (мама якого була не царського роду, відповідно він ніколи не міг би зайняти пристол), Георгій-Лаша відмовився забувати кохану та не одружився взагалі. 

Він оточив себе ровесниками яких називали ринди - перською ''п'яниця''. Тим не менш, Георгій Лаша вів хоч і своєвільне, але не розпусне життя та активно займався справами Сакартвелло. 

Імперія продовжувала залишатися найсильнішою державою Близького Сходу. Хрестоносці мали надію на її допомогу в своїх походах. В 1221 (чи десь тоді) Георгій Лаша вирішив організувати Картвельський Хрестовий похід та покінчити з мусульманством. Однак йому завадила нова, небачена раніше загроза - Монгольська навала.

На початку XII сторіччя син правителя одного з кочових племен Єсугей-батура, Темуджин, об'єднав всі монгольські народи та увійшов в історію під іменем Чингісхана. Дуже швидко йому вдавався підкорити імперію Цзінь, Киргизький каганат, Каракитайське ханство, на черзі стояв Хорезм. Передові загони монголів зрештою дійшли Європи. Між ними і руськими князями відбулася битва на Калці. 

В свою чергу Хорезм, як і Румський султанат, звільнився від сельджуків та встановив своє господарювання над Персією та в Центральній Азії. Це була наймогутніша мусульманська імперія того часу. 

Зимою 1220 монголи розбили картвелів але їх ціллю не було захоплення держави, похід був розвідувальний. 

Після цього Георгій-Лаша зібрав 90-тисячне військо що мало рушити у Хрестовий похід. Вони зійшлися з ворожою ордою у битві при Бадрі (1221), та розбили монгольського воєначальника Субутая змусивши того до втечі (саме він в 1223 бився з об'єднаним руським військом на Калці), та їх спинив інший полководець Джебе. 

Зрештою 20-тисячна армія Субутая та Джебе з однієї сторони і таке-ж картвельське військо Георгія-Лаші з іншої зійшлися у битві при Хунані (1222). В кровопролитній баталії Сакартвелло втратило царя. Від поранення Георгій-Лаша, зрештою, помер у 1223, залишивши трон своїй сестрі у Русудан. 

Тим не менш, понісши важкі втрати, монголи відступили оскільки для підкорення гірського Сакартвелло з підкованою в боях армією була-б необхідна довготривала війна сил для якої монголам не вистачало. До того-ж, їх первинною жертвою мав стати Хорезм.