Дар'я Пойманова - Око дракона, Дар'я Пойманова

— Кліо! Перші…, де тебе носить! — затараторив чоловік, витираючи піт із чола, який і так постійно лився з нього струмком, але зараз перетворився на цілий водоспад.

— У чому справа? — Схвильовано запитую я.

— Вже не знаю, що ти там накоїла, дівчинко, — учитель важко зітхнув, спираючись на стіну. Так, фізичні навантаження явно не його сильне місце. Однак я не на жарт злякалася, тому навіть акуратно підхопила його за лікоть. — Відсьогодні в тебе будуть індивідуальні заняття. Сказали, що колишній капітан. Фух! Щоб їм пусто було! Хто придумав ці сходи!

Капітан? Дуже цікаво...

— Давай, Кліо, пішли, — віддихавшись, учитель нарешті розправляє плечі, підштовхуючи мене до виходу на тренувальне поле.

Тренувальне поле являло собою невелику ділянку землі, огороджену високими кам'яними стінами, що вкриті тріщинами і невеликими ямками після минулих тренувань. І вчитель Тирон мав рацію. Там уже хтось був.

Високий чоловік стояв і, схрестивши руки на грудях, похмуро спостерігав, як ми наближаємося.

— Прошу любити і жалувати, — з посмішкою на губах вимовив Тирон, і, поплескавши мене по плечу, поспішив піти.

Провівши поглядом фігуру вчителя, я повернула свою увагу до нового тренера. Переді мною стояв високий чоловік, вугільно-чорне, коротко підстрижене волосся, злегка розкосі темні очі, в яких виблискувала прихована сила, здавалися ще більш виразними на фоні напруженого, але спокійного виразу обличчя. Над правою бровою тягнувся невеликий шрам.

Він був одягнений просто — широкі штани кольору слонової кістки, що не сковували рухів, і вільна біла сорочка. Зверху був накинутий легкий білий халат, ніби він не на тренування прийшов, а на ранкову прогулянку.

Його тіло було жилавим, але слабким він не виглядав — не м'язистим, а струнким, з чітко окресленими лініями, що говорили про витривалість.

— Ти Кліо? — Його голос був злегка захриплим, ніби він щойно встав із ліжка.

— Так, — кивнула я, продовжуючи безцеремонно роздивлятися чоловіка.

— Моє ім'я Рузан, — важко зітхнувши, чоловік кілька разів поплескав у мене перед обличчям, змушуючи звернути увагу на його слова. — Відсьогодні я буду твоїм тренером.