Лія Серебро, Олена Арматіна - Його інвестиція. Міняю інвестора. Частина 2., Лія Серебро, Олена Арматіна

— Пропозиція? — повторив, кутки губ ледь піднялись у посмішці. — Що ж, давай. Здивуй мене.

— Все має бути затверджено документально, — випалила я. — Вези мене до лікаря. Там вже можна провести тест ДНК, правильно? От і визначимо, хто батько.

Емір нахилив голову, уважно дивлячись на мене.

— І? — заохотив він, навіть не намагаючись перебивати.

— Якщо ти, — ковтаю слину, — то я погоджуюсь народжувати. Але… усе має бути юридично закріплено! Жодних ігор, жодних маніпуляцій. Нотаріуси, адвокати, все серйозно. І після народження… ми розходимось!

— І ти гадаєш, це так просто? — відповів він, поглянувши на мене так, ніби я запропонувала дитячу угоду.

— А що далі? — вигукнула я, раптом не витримавши. — Боже, я вже заплуталась… Що ви взагалі робите, Емір? Зізнайтеся, яка справжня причина всього цього?

Він замовк на кілька секунд, ніби обдумував кожне слово. А потім його погляд став таким серйозним, що я навіть завмерла.

— Ти носиш або мою дитину, або мого онука, — сказав він низько й чітко. — Усе дуже просто: я не дозволю, щоб моя рідна кров була десь, де я не можу її захистити.

— І це привід викрадати мене, ховати, змушувати до цих усіх… — почала я, але він перебив.

— Я бачу, ти багато чого не розумієш, — сказав він, його голос став теплішим, але погляд залишався строгим. — Це не просто дитина, Анастасіє. Це шанс… повернути щось, що я втратив.

— Втратили? — питаю, вже навіть не приховуючи свого сарказму. — А як же ваші діти, ваші… дружини?

Емір посміхнувся — не тій посмішкою, яка гріє, а тією, що змушує запитати себе, в яку гру ти потрапив.

— Дружини… діти… Усі вони — частина цього світу, в якому ти тепер живеш. Але… Ти — остання, хто був поруч із моїм сином. І це цінно для мене.

— Цінно? — перепитую, навіть не стримуючи обурення.

— Саме так, — сказав він, і його голос став тихішим. — І саме тому я зроблю все, щоб ти і твоя… наша дитина були в безпеці.

І перш ніж я змогла щось відповісти, він уже подав знак, щоб хтось зайшов. Мабуть, знову його "подарунки". Але ні, я більше не дозволю йому диктувати умови… хоча це буде ще та битва.