Ерін Кас - Наздогнати мрію, Ерін Кас

Випиваю каву, дивлячись у вікно, і насолоджуючись ранковим сонечком. Хочеться на пляж, поніжитися під теплими променями, подихати свіжим повітрям і насолодитися спокоєм природи. Та самій якось незручно на ньому сидіти, а Соля працює. Тому вирішую просто прогулятись й зайти на ринок, щоб купити сезонних фруктів та овочів. Одягаю джинсові шорти й футболку. Зав’язую волосся в гульку, а замість макіяжу просто надягаю сонцезахисні окуляри. Навіть не пам’ятаю, коли робила все з таким задоволенням і без поспіху. Обираю собі полуницю, огірки, помідори, і згадую, яке ж воно все смачне, якщо зірвати з грядки й одразу з’їсти.

Обожнювала проводити літо у бабусі. До сімнадцяти років жила в неї кожне літо, а потім почалося студентське життя, інші захоплення, перше кохання… Потім познайомилася з Артемом і почала приїжджати зовсім рідко. Навіть соромно, що вже рік її не бачила. Інколи телефоную, але вона часто забуває зарядити мобільний. Додзвонитися можна хіба що у свята. Тоді вона згадує про існування чарівної штуки, по якій можна поговорити з родичами, і заряджає.

Повертаюся додому, мию полуницю й сідаю на балконі нею поласувати. Згадую Солю й усміхаюсь. Це ж треба, таке вигадала, що потрібно вичекати час, щоб вигідніше влаштуватись. От хто може займатися бізнесом. У неї просто все в руках палає. Подруга має мрію колись відкрити свій салон, і активно заробляє на це гроші. Я б не ризикнула. Я взагалі не ризикова людина, люблю спокій і стабільність. Але подруга може навіть мене підбити на якусь авантюру. Ми познайомилися в училищі, коли обидві вступили на перший курс. У нас навіть дні народження поряд. У мене одинадцятого липня, а в неї чотирнадцятого. Минулого року ми затіяли таку гулянку, що два дні потім відходили. Артем саме був в якомусь важливому відрядженні, то ми вже відпочили на повну і без подразника нервів Солі. Згадую той шалений день й набираю їй повідомлення:

Я: Подруго, як працюється?

Відповіді не отримую і розумію, що вона вся в роботі. Доїдаю полуницю й повертаюся у кімнату. Що робити? Я вже погуляла, скупилася, наїлася, а часу до вечора ще багато. Готувати не потрібно, в холодильнику є що їсти, та й Артем обіцяв щось купити. Телефон дзвонить, коли збираюся почитати. Місяць тому купила книгу, а прочитала тільки пролог. З такою швидкістю і до Нового року не дочитаю.

— Привіт працівникам краси! — лягаю на диван.

— І тобі хеллоу! — весело говорить в слухавку. А тоді чую, що видихає дим. У Солі є одна шкідлива звичка — вона палить. Рідко, але все ніяк не переможе її. Зазвичай, це відбувається, коли вона нервує, або дуже втомлюється.

— Що сталося?

— Задовбалася сьогодні. З самого ранку еліта наводить марафет. То тут підбери, то це не подобається. А я майстер, розумієш? Мені в тисячу разів видніше, як краще і якою має бути зачіска. І волосся у всіх різне. Не може бути так само, як на сторінках модного журналу, бо вона так хоче.

— Ууу… Може, мені не варто навіть рипатися до вас?

— Варто. Платять гарно і умови хороші. Ще й на чай залишають пристойні суми. Тут зовсім інший контингент ніж у Римми. Не зрівняти. І ціни теж високі.

— Я тут подумала… Може, ми влаштуємо і цього року свято на двох, і гайнемо на декілька днів побачити море?

— Що?! Ти серйозно? Вдвох?

— Ага, тільки ми. Нашою скромною дівчачою компанією. Якщо, звісно, вийде з роботою.

— Вийде! Можна домовитись! Ух, як круто! Я за, за, за!!! Всіма руками й ногами! Ти знаєш як мені підняти настрій, навіть відпустило після тієї вереди. Ну, я побігла, сонце, бо в мене черговий запис.

— Біжи працюй, — вимикаюся..

Нічого не хочу, просто поваляюся на дивані й помрію про наш відпочинок. Сто років ніде не була. Минулого літа навіть відпустки не мала. Артем говорив, що планує звозити нас до Туреччини, але плани так і лишились планами.

Чую, що двері гупають й дуже дивуюсь, бо на годиннику тільки четверта година дня. А може, Артем виконав обіцянку й прийшов додому з сюрпризом? Ніколи такого не було, але ж всі змінюються. Сподіваюся, чоловік переглянув своє бачення щодо стосунків і відтепер стане поводитись краще. Поспішаю вийти з вітальні, але дуже дивуюсь, коли знаходжу Артема в спальні. Він перелякано дивиться на мене, а мені дуже цікаво, що він мені зараз скаже.