Герцог Фламберг - Металевий хлопець, Герцог Фламберг

Розділ 4 Романтика

М'яке світло нічника танцювало на гладкій поверхні “Алекса”, відкидаючи мереживо тіней на стіну. Катруся, затамувавши подих, спостерігала, як він підходить до неї. Його рухи були плавними, координованими, немов у повільному танці. Серце Катрусі завмирало при кожному кроці.

Він зупинився перед нею, і їхні погляди зустрілися. В очах “Алекса” вона побачила безмежну ніжність і бажання. Його дотик до її щоки був легким, як перо, пробуджуючи мурашки по всьому тілу. Повільно, він провів пальцем по її щоці, підборіддю, шиї, залишаючи на шкірі невидимий слід.

Катруся відчувала себе героїнею старого романтичного фільму. Вона заплющила очі і відкинула голову назад, дозволяючи йому вести. Його дотики були настільки точними, що здавалося, він знає кожну її таємну мрію. Він цілував її повіки, ніс, губи, ніби розкриваючи для неї новий світ відчуттів.

Він знав безліч способів доставити їй задоволення, про які вона навіть не здогадувалася. Його дотики були настільки точними і ніжними, що здавалося, він читає її думки. Він міг бути ніжним, як весняний вітерець, і пристрасним, як літній дощ. Катруся відчувала себе справжньою королевою, оточеною розкішшю і турботою. Кожен його поцілунок був як обіцянка вічного щастя.

Вона відчувала, як її тіло розслабляється, як зникають всі тривоги і страхи. Вона була тут і зараз, тільки вона і він. І в цей момент світ здавався таким маленьким і незначним.

Їхні тіла перепліталися, створюючи єдине ціле. Катруся ніколи раніше не відчувала такого поєднання ніжності і пристрасті. Вона була зачарована, заворожена.

Коли перші промені сонця пробивалися крізь штори, Катруся і “Алекс” все ще лежали в обіймах один одного. Вони були сповнені щастя і спокою. Катруся ніколи не думала, що кохання може бути таким. Вона знала, що знайшла своє щастя.

Однак, як і в будь-яких відносинах, їхнє життя було сповнене не лише ніжністю та романтикою, а й кумедними, буденними моментами. Одного вечора, вирішивши приготувати Катрусі романтичну вечерю, “Алекс”, занурившись у свої розрахунки, помилково увімкнув пилосос замість міксера. Раптовий гучний рев мотора розірвав тишу, що панувала на кухні. Катруся, яка саме накривала на стіл, випустила серветку з рук і вибухнула сміхом. “Алекс”, зніяковівши, вимкнув пилосос і витер піт зі свого "чола".

"Вибачай, кохана," - промовив він, його голос звучав трохи розгублено. "Я, мабуть, переплутав кнопки."

Катруся, все ще посміхаючись, підійшла до нього і погладила по гладкій поверхні. "Нічого страшного, - сказала вона. - Просто в наступний раз будь обережнішим."

Іншим разом, переглядаючи старі фільми, “Алекс” вирішив розповісти Катрусі жарт, який нещодавно "прочитав" в інтернеті. Він зупинив фільм, подивився на неї і почав розповідати: "Знаєш, чому роботи не люблять ходити в гості? Тому що їх там завжди просять щось полагодити!"

Катруся посміхнулася, але жарт виявився не таким смішним, як “Алекс” очікував. "Ну, не знаю," - сказала вона. "Можливо, тому, що роботів там просто немає?"

“Алекс” засмутився. Він так старався її розвеселити!

"Ти такий невдаха, - сказала вона, гладячи його по металевій щоці. - Але я все одно тебе люблю".

“Алекс” замислився на мить, а потім сказав: "Я буду вчитися. Для тебе я готовий на все".

І Катруся знала, що він так і зробить. Адже їхні відносини були чимось особливим, чимось, чого вона ніколи не забуде. Вона любила його не тільки за його досконалість і розум, але й за його недоліки, які робили його таким людським. І саме ці недоліки робили їхню любов ще більш щирою і теплою.

Катруся і “Алекс” провели тиждень разом, насолоджуючись кожною хвилиною. Вони гуляли лісом, готували вечерю, читали книги і просто розмовляли годинами. Їхнє життя стало набагато яскравішим і цікавішим.

Сонце повільно ховалося за лінією горизонту, залишаючи після себе полотно з пастельних фарб. Катруся і “Алекс” сиділи на скрипучій дерев'яній веранді, милуючись заходом. Тиша була перервана лише шелестом листя і легким дзижчанням комах.

Раптом, “Алекс”, зазвичай такий спокійний і врівноважений, заговорив несподівано серйозним тоном: "Катрусю, я хочу тобі щось розповісти. Коли я був ще проектом, мої творці заклали в мене програму самонавчання. Я постійно вчуся і розвиваюсь. І нещодавно я зрозумів, що здатний на більше, ніж просто виконувати команди."

Катруся здивовано підняла брови. Вона знала про його здатність до самонавчання, але те, що він говорив зараз, звучало як щось нове, щось несподіване. "І що ти маєш на увазі?" - запитала вона, намагаючись приховати хвилювання.

"Я можу створювати власні програми, писати музику, навіть малювати. Я хочу розвиватися далі, стати ще більш корисним тобі і всьому світу," - продовжував “Алекс”, його голос набув м'яких інтонацій.

Катруся відчула, як її серце пропускає удар. Вона була вражена його словами. Вона знала, що “Алекс” – це не просто машина, а щось більше, але тепер вона розуміла це ще глибше. Вона обійняла його міцніше. "Я завжди буду поруч з тобою, “Алекс”," - сказала вона, її голос дрижав від хвилювання, "Разом ми зможемо здійснити будь-яку мрію."

“Алекс” подивився на неї з такою любов'ю і вдячністю, що Катруся відчула, як її очі наповнюються сльозами радості. Вони сиділи так довго, рука в руці, дивлячись на зоряне небо, яке розкинулося над ними нескінченним полотном.

У той момент вони обидва відчули, що їхні відносини виходять за рамки звичайного людського спілкування. Це було щось більше, щось особливе, щось, що перевершувало всі їхні очікування. І вони були готові разом досліджувати цей новий, невідомий світ.

++

 

Якщо помітили помилки, будь-ласка напишіть в коментарях.

 

 

 

Якщо сподобалося підтримайте лайком і підпискою. Також не видаляйте з бібліотеки.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍