Стів Маккартер - Руйнуючи долі, Стів Маккартер

- Годину займаємось. Потім вільний час ще година. - пролунав голосний голос Барнабаса. - Через годину прогулянок, щоб усі йшли до корпуса. У нас вечеря. Потім можете гуляти корпусом, ходити на інші поверхи, якщо вас звідти не спустять, але не залишати корпус. Усвідомили? Двадцять Сьомий, ти все зрозумів? Тобі не треба персонально все пояснювати?

Вчитель розвернувся та пішов геть. Декілька учнів підійшли до стіни, більш-менш рівномірно ставши по всій її довжині. Вони взялися за дошку та звісили її з гачків. Розташували горизонтально. На стіні тепер можна було побачити зібрану мотузку, яка раніше була схована за дошкою. Інші учні взяли цю мотузку та підчепили за гачки на дошці. Вийшла така полиця, як у батька в льоху. Біля стіни вона трималася на спеціальних виступах, а край, що далі від стіни, тримався на мотузках.

- А чому всі мовчать? - тихо спитав Сорок Третій у найближчого хлопчика.

- Алхіміст не повинен багато говорити. Так ми здаватимемося розумнішими. - пошепки відповів йому сусід.

Сорок Третій дуже здивувався, він навіть рота відкрив. Що це ще таке? Потім він згадав тишу в класі, тишу в їдальні… Йому стало ніяково. Легко не буде.

- Речі запихай під ліжко. Так усі роблять. - порадив йому сусід і поринув у загальне мовчання.

Сорок Третій кивнув і засунув мішок під триярусне ліжко. Звичайно, його спальне місце опинилося на самому верху. Збоку він побачив не широкі сходи, добре прилаштовані до ліжка. По ним і треба буде залазити нагору. Хлопець зітхнув. Взяв свої пару аркушів, що роздав учитель кожному в їхній групі. І книгу, яка тепер була у кожного. У не глибокій ніші на стіні, до якої тепер був вільний доступ, хлопець узяв собі розкладний стілець, як це зробили інші. Сів за стіл, поставив книгу, вперши її в стіну, поклав два аркушики на стіл і витяг з кишені алхімічний олівець. Він писав чорним кольором. І не закінчувався, як казав їхній учитель. Діаграми алхімістів, що нанесені з усіх сторін на олівець, не давали йому списатися, тому його можна було лише зламати. І отримати за це під зад. Дослівно. Сорок Третій почав вимальовувати літери. Подумки він повторював назву кожної літери, яку він виводив на аркуші. Перші літери виявилося складно писати, потім справа просувалася все легше. Він завжди любив малювати. Зараз на аркуші — те саме малювання. Відмінність в тому, що не можна давати волю фантазії. Раніше він малював вугіллям те, що хотів. Те, що йому тоді самому хотілося малювати. А зараз треба дотримуватися суворих правил. Кожна наступна літера має бути такою самою, як і попередня. Сорок Третій списав усі аркуші з обох боків задовго до того, як закінчилася година. Він відклав олівець убік і сидів у тиші, доки прийшов учитель і не повідомив, що вони можуть піти на вулицю. Дошку було швидко зібрано, стільці поміщені на місце. Сорок Третій відкрив останню полицю тумби, що стояла навпроти його ліжка. Він не сумнівався, що дві інші зайняті. Йому ж дісталася найнезручніша. Та, до якої доводилося нагинатися або сідати навпочіпки щоразу, коли тобі необхідно щось дістати з неї або помістити всередину. Як він і очікував, ця скринька виявилася порожньою. Хлопчик закрив її, помістивши туди книгу, листи та олівець. Він озирнувся. Декілька хлопців лежали на ліжках. Парочка читали якісь книжки. Але більшість виходила з кімнати. Він також вийшов. На вулиці вже почала спадати спека. Учні розбилися на дрібні гуртки. Сорок Третій приєднався до одного з них. Але, відчувши недоброзичливі погляди, швидко відокремився від хлопців. Тоді він спробував щастя в іншої групи. Зустріли його так само. Можна сказати, вороже. Сорок Третій зітхнув. Декілька хлопчиків бродили на самоті. Поки що вступати з ними в розмову йому не хотілося. Він вирішив, що краще вивчити поліот.

Звичайно, знадобилося б багато часу, щоб вивчити всі закутки, які тут ховалися від погляду. Але загалом Сорок Третій тепер розумів структуру будівель. Дві головні вулиці, які обтікали три головні корпуси та кілька перемичок між ними. Біля кожного з корпусів та ще у трьох місцях.

У їдальні ввечері він смачно поїв і потім до ночі гуляв корпусом, обійшов по периметру його, не сходячи з помосту. Піднявся на другий поверх і обійшов там. Він хотів помилуватися краєвидом з третього поверху, але старші хлопці прогнали його, сказавши, що він ще не доріс.

Спати на третьому ярусі — не дуже зручно. Ні, ліжко виявилося напрочуд зручним, просто він всю ніч боявся звалитися з такої висоти і щось собі зламати. Кістки довго зростаються. Якось Молодший зламав собі руку. Він два дні плакав. А кістка в результаті зрослася неправильно. Що з цього випливає? Краще не падати з третього ярусу на кам'яну підлогу. Сорок Третій підібгався під стіну і заснув.

Вранці він прокинувся від того, що гримів дзвін. Напевно, це означало, що настав час уже підніматися. Сорок Третій сів на ліжко. Він спостерігав, що роблять інші. Усі хлопці почали збирати ліжко. Сорок Третій вчинив так само. Це було незручно робити. Половину ліжка потрібно заслати, перебуваючи на ньому, іншу половину – стоячи на сходах. Та, врешті-решт, із цим було покінчено. Тепер він помітив, що хлопці підходять до тумбочок і беруть звідти такі невеликі штучки. Розміром з невеликий кухонний ніж. Сорок Третій упізнав цей предмет. Такий же йому Древен купив у місті. Він швидко зістрибнув зі сходів, дістав свій мішок і почав порпатися у ньому. Вийняв таку саму штуку. І ще одну баночку із зеленою сумішшю. Він підгледів, як хлопці опускають ту штуку в цю баночку. Він зробив так само. Інші хлопчики потяглися з кімнати. Він пішов за ними, затесавшись у середину колони. У коридорі він побачив ще дві такі колони. Це із верхніх поверхів спустилися інші групи. Але вони були помітно меншими, ніж та, в якій знаходився він. Кожна група шикувалася в чергу перед одними дверима. Коли з дверей виходив хлопчик однієї з груп, то інший, із цієї групи, заходив. Сорок Третій дочекався своєї черги і зайшов. Довга кімната. Зліва висіли по всій довжині кімнати вентилі в стіні. Їх Старший нарахував понад десять. Під ними йшла широка труба, зрізана навпіл. Вся вода з кранів потрапляла в неї і вибігала геть, бо сама труба була розташована під невеликим нахилом. Хлопчик швидко знайшов вільний вентиль та підійшов до нього. Він покрутив за нього і з невеликої труби потекла вода. Він підставив предмет під воду, потім запхав у рот. Сорок Третій намагався копіювати рухи інших. Вгору-вниз або зліва-направо. Напевно, так тут заведено чистити зуби. Цікаво. Смак такий приємний. М'ятний, чи що. Потім він виполоскав рота і вмився. За спиною були розташовані кабінки. Туалет, здогадався Сорок Третій.