Влада Клімова - Щоденники рієлтора. Чарівниця Діана, Влада Клімова

– Не буду, котику. Не буду! Проходь, а я поставлю цю красу, – протерла вона сльози й понесла троянди в вазу.

Я шмигнула до ванної кімнати та з радістю констатувала, що тут вода завжди є. Трішки поплескалася і попрямувала в їдальню. Стіл виглядав шикарно!

– Софіє, ну навіщо все це? Я ж сирітка Діана, а не представник заморської країни та ми не будемо підписувати доленосних угод, – пожартувала я, дивлячись на запалені свічки. Там ще було французьке шампанське, багато зелені й величезний лобстер, такий собі король морських глибин.

Це Навроцька обібрала сусідній ресторан, де часто замовляє собі страви. Там постійно харчуються вершки суспільства, але сьогодні Софія знову залишила когось з еліти без кулінарного шедевра.

– Як це навіщо? Моя краплиночка голодна. Сідай! Розповідай, що продала? Моя допомога потрібна? – з цікавістю розпитувала жінка й трохи відійшла від шоку щастя.

– Та де там продала! Тільки задарма ноги побила. Завтра ж відмовлю дурному клієнту. Ну, говори те що задумала, – наказала я наставниці, що аж тупцювала переді мною.

– Моя маленька й розумна німфо! Все ти знаєш. А я дочекалася й просто буду пити за твоє здоров’я. Не відповідай! Я знаю, що дурна, – вона випила до дна, а потім підійшла й смачно поцілувала.

Ну от, а все так добре починалося! Чому в неї стільки дурниць в голові? Особисто я наразі відчуваю бажання з'єднатися он з тим красенем на таці. Здається до неї дійшло:

– Все, я вже ожила. Сиди, зараз принесу тобі найкращий шмат зі спинки.

– Спасибі, Соню! Дуже смачно. Налий нам ще і я скажу таке, що тебе точно підбадьорить, – вона послухалась і подала мені вино:

– Кажи, моє дитятко! Зроблю все, що захочеш...

– Я тут запланувала в себе ремонт, а на цей час хотіла попроситись пожити до тебе. Не відмовиш? – заграли бісики в моїх очах.

– Серйозно? Ти хочеш пожити зі мною? І я зможу кожну ніч відчувати солодкий смак моєї ніжної красуні... О, Господи! Скажи, що це не жарт? – незалежна й заможна жінка сиділа навпроти мене та божеволіла від звістки про квартирантку. Де тут насолода?

Я досхочу напхалася смачних морепродуктів, запила шампанським та й пішла розчинятися у благах гігієнічного достатку. Сама! Без супроводу господині.

Розділ 8. Сюрприз

Після ванної, з ніжною ароматною піночкою, я почувалася просто новонародженою. Звісно, маючи такі процедури, можна продавати що завгодно. Діано, не треба заздрити жінці, котра плаче дивлячись на квіти!

Вона перебила мої роздуми та з'явилася на порозі спальні з якоюсь коробкою в руках.

– Що там, Софіє? Це мені? Покажи! – згадала я про її натяки на сюрприз. Але Навроцька знітилася й відставила коробку вбік, а сама поповзла ліжком наче дика кішка на полюванні.

– Молодчинка! Випила чайок, – задоволено подивилася Софія на порожній келих.

Ага, я прямо розбіглася хльобтати ту гидоту! Коли вона не бачить, я виливаю пійло геть. Сьогодні постраждала пальма, хоча можливо тепер рослина відчує смак бажань? Та, слава Богу, вона не скаже.

Спочатку збуджена сорокарічна пані, що довго сумувала за мною, впилася поцілунком в губи. В процесі втамування спраги, вона намагалася запхати руку мені між ніжок. Та я пручалася й зводила з розуму її ще більше.

– О, як же я тебе кохаю!.. Дитя небесне, я тобою одержима... – збуджено задихалася вона. Потім традиційно почала сповзати донизу, вилизуючи моє тіло.

– Софіє, зупинись. Я стомилася і хочу спати. Взагалі там десь може залишитися гель. Не вистачало тільки отруїтись, – спробувала я налаштувати пристрасну лесбійку на здоровий глузд, але вона думала інакше:

– Я вже отруєна тобою, моя гаряча юна німфо...

Далі ця збоченка накинулася ласим язиком на свій улюблений смаколик. Від неймовірно палких пестощів я не витримала та запульсувала в її міцних і жадібних обіймах. Розпусниця випила все до краплі, а потім підвелася й констатувала: