Олівія Дейлі - Попелюшка для Дракона — Мільярдера , Олівія Дейлі

— А якби тобі сказали, що ти істина дракона? – запитує, а у мене очі розширюються від здивування. 

Це він до чого запитав таке? Ніби й сонечко не сильно гріє, та й не пив нічого. Я продовжую мовчки шокована на нього дивитись. Невже на себе натякнув?

— Зарядила б качалкою так, щоб більше мені таке не казали – серйозно кажу та дивлюсь як дракон хмуриться. 

Здається таки на себе натякав. Ох, мало я його качалкою разів вдарила, потрібно більше, щоб всякі дурниці в голову не лізли. 

Звісно я хочу заміж, але не за дракона ж. Ні проти них я нічого не маю, просто не мій типаж. 

— Ми ще повернемося до цього запитання – відповідає, чим шокує мене ще більше. 

Ага, зараз. Повернеться він, а мене запитати чи це взагалі мені потрібно. 

Так нові гості прибули, потрібно усміхатись, а з ним я пізніше розберуся. 

Першим заходить Оверлорд, а за ним наша чарівна скарбнича Маніелла. Схоже чутки, що між ними щось є таки правдиві. 

— Вітаю з першим ювілеєм. Пам'ятаю свої сто років, які були часи – усміхаюсь промовляє Оверлорд, тиснучи Едуарду руку. 

Скарбничка ж з цікавістю оглядає будинок та сад, а тоді також приєднується до привітання. 

— День народження це звісно прекрасно, але як там на рахунок податків? – звертається до Едуарда, від здивування у нього розширюються очі. 

— Які податки? Дракони ніколи їх не платити – ошелешено відповідає та кидає погляд на Оверлорда, той тільки знизує плечима.

— Як же чудово, що я погодилась сюди прийти. Король Демітрус подав наказ, щоб дракони платили податки. Багато хто вже це зробив, а ви досі нічого не знаєте Едуарде? – серйозно запитує Маніелла, а я ледь стримуюсь, щоб не засміятись з ошелешеного вигляду дракона. 

— Але я не у вашому королівстві – у свій захист проявляє Едуард, а я переводжу погляд на скарбничу. 

— Це правда, але ж ваші філії є також і у нас, тож ви зобов'язані платити податки – гордо промовляє та задоволена собою усміхається. 

— За декілька днів все буде готово – відповідає Едуард. 

— Чудово, гарного дня народження та пам'ятайте ви тепер у моєму списку – усміхаючись промовляє, а тоді взявши Оверлода попід руку, вона йде за свій столик. 

Я не стримую свого сміху, ось це подарунок на день народження, податки. 

— Не смішно – обурюючись промовляє, а це веселить мене ще більше. 

— Ох, це було класно, вперше бачила тебе таким розгубленим – заспокоюючись кажу та не встигає дракон відповісти як у воротах з'являється нова пара.

— Я подивлюсь на тебе, коли ми залишимось на одинці, люба попелюшко – нахилившись до мене на вушко тихо промовляє, від чого на шкірі з'являються мурашки. Так де це там моя качалка. 

На подвір'я заходить Карвел з мамою? Переводжу погляд на Едуарда та по його морді вже не видно, здивований він чи ні. Ох точно у нього ж скоро з'являться аж п'ятеро дітей, щасливий він. 

— Вітаю тебе, залишилось тільки дружину та діточок – з усмішкою вітає Карвел, а у його матінки Карвелії завертаються очі. Схоже вона не в захваті від ситуації, але задається внуків вона вже любить. 

— Ох Едуарде, тільки виберіть собі правильну дівчину, а то підкине вам потім яєць цілу гору – промовляє Карвелія, а тепер уже в Карвела звертаються очі. 

— Мамо, ну хоч не тут – серйозним тоном, тихенько звертається до матері, я знову ледь стримую усмішку. 

— А знаєте пані Карвелія, я вже знайшов свою наречену, тож скоро ми дізнаємося її ім'я – цілуючи пані руку, Едуард кидає на мене короткий погляд, але навіть так я розумію що він натякав саме на мене. 

Ох, потрібно терміново знайти качалку.