Лі Бардуго - Королівство шахраїв

— Не знаю, чому я так нервуюся, — зізнався Вілан.

— Тому що вона може все зіпсувати і ти матимеш вигляд куниці з кучерями?

Женя вигнула вогняно-руду брову.

— А може, полівки.

— Не смішно, — буркнув Вілан. Він так міцно зчепив руки на колінах, що кісточки перетворилися на білі зірочки.

— Гаразд, — підсумувала Женя. — Я можу спробувати, але нічого не обіцяю. Нінина робота майже бездоганна. На щастя, я теж.

Джаспер посміхнувся.

— Ви нагадуєте мені її.

— Думаю, ти хотів сказати, що вона нагадує тобі мене.

Женя взялася розпаковувати свій набір. Він був значно вигадливішим за той, який бачив Джаспер, коли ним користувалася Ніна. Там були капсули з фарбою, горщики з кольоровими порошками й кілька рядів скляних контейнерів із чимось, що нагадувало прозорі гелі.

— Це клітини, — пояснила Женя. — Для такої роботи, як ця, мені знадобляться людські тканини.

— Абсолютно не огидно, — саркастично відгукнувся Джаспер.

— Могло бути гірше, — запевнила дівчина. — Я знала жінку, яка мастила обличчя плацентою кита, сподіваючись здаватися молодшою. А про те, до чого вона вдавалася з мавпячою слиною, я взагалі мовчу.

— «Людські тканини» звучить чудово, — виправився Джаспер.

— І я так думаю.

Дівчина засукала рукави, і Джаспер побачив, що рубці на її обличчі починаються на долонях і тягнуться вгору руками. Він навіть уявити не міг, що це за зброя може так зіпсувати плоть.

— Ти витріщаєшся, — сказала дівчина, не обертаючись до нього.

Джаспер підскочив, щоки запалали вогнем.

— Вибачте.

— Усе гаразд. Людям подобається дивитися. Ну, не завжди. Коли на мене напали вперше, ніхто не хотів на мене дивитися.

Джаспер чув, що її катували під час Равканської громадянської війни, але це була не та тема, на яку можна ввічливо поспілкуватися.

— Тепер я не знаю, куди дивитися, — зізнався він.

— Дивися, куди хочеш. Лише поводься тихенько, щоб я не перетворила цього бідолашного хлопчика на бридку мішанину. — Вона розреготалася, побачивши нажаханий Віланів вигляд. — Жартую. Але не ворушися. Це повільна робота, і тобі доведеться побути терплячим.

Вона мала рацію. Робота просувалася так повільно, що Джаспер не був певен, що щось узагалі відбувається. Женя клала пальці Віланові під очі чи на повіки, а потім ступала крок назад і вивчала те, що зробила, хоча, наскільки бачив Джаспер, вона не зробила нічого. Потім вона тягнулася до одного зі скляних контейнерів чи пляшечок, брала щось пучками пальців, знову торкалася Віланового обличчя і відступала на крок. Джасперова увага розсіялася. Він обійшов кімнату, запхав палець у глину, пошкодував про це, вирушив на пошуки рушника. Але, коли подивився на Вілана з трохи більшої відстані, помітив, що щось змінилося.

— Це працює! — вигукнув він.

Женя кинула на нього холодний погляд.

— Авжеж, працює.

Час від часу Краяльниця зупинялася, потягалася й давала Віланові дзеркальце, аби він міг порадити, що мало такий чи не такий вигляд. За годину Віланові райдужні оболонки перетворилися із золотих на блакитні, а також змінилася форма очей.

— Його чоло має бути вужчим, — підказав Джаспер, зазираючи Жені через плече. — Зовсім трошечки. І вії були довшими.

— Я не знав, що ти звертав увагу, — пробурмотів Вілан.

Джаспер вишкірився.

— Я звертав увагу.

— Ох, чудово, він шаріється, — зауважила Женя. — Чудово для кровообігу.

— Ви навчаєте Творців у Маленькому Палаці? — запитав Вілан.

Джаспер розгнівано зиркнув на нього. Чому він мусив починати це?

— Звичайно. На території Палацу є школа.

— А якщо учень буде трохи старшим? — тиснув далі Вілан.

— Гришу можна навчити в будь-якому віці, — пояснила Женя. — Аліна Старкова не знала про свою силу до сімнадцяти років, а вона... вона була однією з наймогутніших Гриш, які колись жили. — Дівчина натиснула на ліву Віланову ніздрю. — Коли ти молодший, простіше. Діти легше вчать мови. Вони легше вчать математику.

— І вони нічого не бояться, — тихо додав Вілан. — Це інші люди кажуть їм, де їхні межі. — Вілан зустрівся поглядом із Джасперовими очима за Жениним плечем і, наче кидаючи виклик одночасно йому та собі, сказав: — Я не вмію читати. — Його шкіра миттєво вкрилася плямами, але голос був спокійним.

Женя здвигнула плечима і відповіла:

— Це тому, що ніхто не витратив час, щоб навчити тебе. У Равці багато селян не вміють читати.

— Безліч людей витрачали час, щоб навчити мене. І випробували чимало методів. У мене були всі можливості. Але я не можу цього зробити.

Джаспер побачив на його обличчі біль і зрозумів, як складно було хлопчикові промовити ці слова. Вони навіть змусили стрільця почуватися боягузом.

— Схоже, ти непогано даєш собі раду, — зауважила Женя. — Якщо не враховувати, що товаришуєш із вуличними головорізами та стрільцями.

Віланові брови підскочили, і Джаспер зрозумів, що він наважиться заговорити, але той змовчав. «Це не дар. Це прокляття». Стрілець відійшов до вікна, раптом глибоко зацікавившись тим, що відбувалося на вулицях внизу. «Це вбило твою матір, розумієш?»

Женя по черзі то працювала, то давала Віланові потримати дзеркало і спрямувати її між вивертами та змінами. Джаспер трохи поспостерігав, потім піднявся сходами, щоб перевірити, як там батько, і принести Жені горнятко чаю, а Віланові філіжанку кави. Повернувшись до глиняної кімнати, він мало не випустив із рук горнятка.

В останніх променях пообіднього світла сидів Вілан, справжній Вілан, хлопчик, якого він уперше побачив на шкіряному заводі, принц, що загубився і прокинувся не в тій історії.

— Ну? — поцікавилася Женя.

Вілан нервово шарпав ґудзик сорочки.

— Це він, — озвався Джаспер. — Це наш свіженький крамарик-утікач.

Женя потягнулася і сказала:

— Добре, бо, якби мені довелося провести ще хвилину, нюхаючи цю глину, я б могла збожеволіти. — Зрозуміло було, що вона стомилася, але обличчя дівчини світилося, а бурштинове око сяяло. Саме такий вигляд мали гришники, коли користувалися своєю силою. — Краще було б іще раз переглянути мою роботу вранці, але мушу повертатися до посольства. А завтра, ну... — Вона здвигнула плечима.

Завтра оголосять аукціон, і все зміниться.

Вілан подякував їй і дякував далі, поки Женя буквально не випхала їх за двері, щоб піти пошукати Зою.

Джаспер із Віланом мовчки повернулися назад до номера люкс ліфтом. Стрілець зазирнув до головної спальні