Юрій Миколайович Щербак - Час тирана. Прозріння 2084 року (2014)

гарній упаковці: між тим, знаючи Гайдука і стан справ у державі — зростаюче напруження — злякався, що Гайдук негайно пошле його куди подалі й зіпсує довірчу атмосферу розмови за кавою.

Однак було пізно зупинятися, й Нерубай вставив флешку в комп’ютер, виправдовуючи своє нахабство необхідністю створювати позитивний імідж Координатора.

На екрані виникла заставка програми і титри, потім з’явилося задумливе обличчя Оксани Хмелько. На подив Нерубая, Гайдук мовчки дивився на екран. Він ніколи не бачив програми «Відверта нічна розмова», не чув нічого про Оксану Хмелько.

Вона виринула нізвідкіль, наче невідома ниряльниця раптово вихопилася на поверхню моря, захопивши зненацька Гайдука. Той не зрозумів, що сталося, точніше, його раціональний Мозок-1 не зрозумів, бо не був готовий до цієї зустрічі, але Мозок-2 пережив забуте відчуття осяяння — коли нічого не сталося, і разом із тим стався спалах, який усе змінив.

На нього дивилося спокійне обличчя незнайомої молодої жінки, яке раптом здалося йому знайомим, наче бачив, зустрічався з нею в цьому або минулому чи позаминулому житті. Вона не була схожа ні на Божену, ні на Олю: темно-руде, каштанове волосся — але не жорстко лаковане, а м’яке, карі теплі очі, ледь усміхнені рожеві уста — нічого гламурного, агресивного, неприродно-вродливого не було в її обличчі, а прихована, не на показ, тиха краса, яка входила в душу, в її схильні до спокою таємні куточки. Єдине, що поєднувало цю жінку з Боженою і Олею — це світло, яке вона випромінювала. Але, можливо, це був нав’язливий гіпноз самотнього чоловіка, спраглого за жінкою, можливо, це світло народилося в його душі, було вигадане ним?

Гайдук, звичайно, ніколи не чув про теорію голландського дослідника Шмутц ван Шміттера про «архетипні відбитки». За цією теорією, у підсвідомості людини з народження зберігаються генетично зумовлені «відбитки» — зображення тих партнерів (жінок, чоловіків), які є найкращими з погляду еволюції і найбільше пасують до носія «відбитку». Таких зображень небагато — від одного до трьох. Переважна більшість людей упродовж життя так і не знаходять собі ту «єдину» чи того «єдиного», що призначені їм долею. Той, хто зустрічає свій «відбиток», не розуміючи — чому? — переживає осяяння, почувається щасливим. Ця теорія була висміяна в колах провідних сексопсихологів, як староромантичний відгомін концепції «кохання з першого погляду».

Оксана звернулася до когось на екрані, й Гайдук відчув, що ладен дивитися на неї довго, не чуючи її слів, хоча голос її був лагідно-заспокійливий, і тому він сказав жорстко:

— Досить. Вимкни.

— Невже не сподобалось? — не підозрюючи нічого, запитав Нерубай, розчарований такою черствістю свого шефа і невдачею своїх піарівських зусиль. — Її телеобраз посідає одне з перших місць у міжнародному рейтингу MF-1. Magic Face номер один. Це не означає — дівчина, яку всі хочуть трахнути. А означає, що всі жінки і чоловіки хочуть дивитися на неї і слухати її. Бо їй довіряють. Це як наркотик. Цю програму, якщо ви тільки даєте згоду, дивитимуться двісті мільйонів глядачів, у перекладі, звичайно. Ми організуємо її на Пан’європейському Ті-Bi й на GNN. Може, подивитесь ще?

— Запис залиш, буде вільний час — подивлюсь. А інтерв’ю… зараз не можу. Коли все скінчиться (він подумав, що ніщо ніколи не скінчиться, а якщо все скінчиться — він не зможе за визначенням дати інтерв’ю) обіцяю — дам. А тепер, вибач, до роботи. Хто там наступний?

— Назарова.

— Запрошуй.

82

Оксана Хмелько щойно від їхала від Сирця, де містилася фортеця (в прямому сенсі слова — гігантська неприступна залізобетонна споруда потворної київської архітектури початку XXI століття) — штаб-квартира найбільш брехливого каналу українського європейського телебачення — «Першого наднаціонального», як його звали молоді циніки. І хоча Оксана не належала до їх числа, цю оцінку поділяла, в душі сподіваючись, що її програма найкраща серед того мотлоху, який втюхували в голови укрорусів очільники каналу — генерал Майко, господарі й продюсери Шредінгер, Арлазар, Судоплатов і Беннінгхоф. Якщо в часи Гетьмана Махуна канал мав виразно політичне, пропагандистське забарвлення, то в часи військового режиму, в умовах двогодинної трансляції на день, крім сухо офіційних новин в ефір ішли переважно розважальні програми — перефарбовані й реанімовані концерти всяких Хохлавських, Дібров та сімейних пар Матяшків-Бебешків. На їхньому тлі програма Оксани Хмелько була одкровенням: телеведуча завжди знаходила цікавих людей, розмова з якими давала правдиве уявлення про країну, народ і правлячий режим. Кілька разів військова цензура знімала Оксанині програми, але продюсери каналу не відмовлялись від її послуг: завжди у п’ятницю в прайм-тайм о 9:00 РМ починалася її програма, яку дивилася майже вся країна.

Електромобіль Оксани, маленький двомісний «Дейсі-міні» з перепусткою на вітровому склі «TV-ВСЮДИ», посувався по Великій Житомирській в напрямку Володимирської, коли в гаджеті пролунав дзвінок. Оксана побачила на екрані обличчя Нерубая, свого колишнього викладача і залицяльника, сповнене державної величі й хлоп’ячої самозакоханості. Вона скривилася: невже він знову заведе свою сексуальну пісню альфа-самця?

— Оксаночко, слава і честь! Ти мене чуєш?

— Слухаю. Що треба?

— Мені нічого. Це тобі треба.

— Кажи, — вона звернула праворуч і виїхала на Софійський майдан. Слава Богу, рух ще не був перекритий, але на великому просторі між Софійським, Михайлівським і новозбудованим собором Воскресіння Христа вже повним ходом ішли приготування до свята Возз’єднання: зводились трибуни для ієрархів, ставилися вказівники й декоративні щити, монтувалося додаткове освітлення (і численні камери спостереження).

— З тебе могорич, — урочисто сказав Нерубай. — Він погодився.

І додав після деякої паузи:

— У принципі погодився.

— Хто? — спитала Оксана, обережно ведучи автомобіль у будівельному лабіринті під пильними поглядами офіцерів шляхової поліції.

— Мій шеф!

І тут Оксана зрозуміла, що означало повідомлення Нерубая: тиран України генерал Гайдук дасть їй інтерв’ю в рамках програми «Відверта нічна розмова». Таємничий похмурий диктатор, про якого ходять легенди, який, давши ілюзію свободи країні, насправді обплутав її тисячами несвобод, готовий розмовляти