Скотт Ферріс - Інґа

став основною причиною візиту ФБР до Інґи наприкінці лютого 1945 року, що підтвердило її давні підозри: саме її зв’язок зі шведським фабрикантом привертав увагу Бюро більше, ніж усе решта. За останньою теорією, висунутою помічником генерального прокурора Гербертом Уекслером, Інґа не напряму працювала на німців, але була «особистим» агентом Веннер-Ґрена, який міг діяти за вказівками нацистів{854}.

Уекслер, якого у некролозі в New York Times 2000 року проголосили «гігантом юриспруденції», очолював воєнний відділ у міністерстві юстиції, і на початку 1945 року розробляв систему, за якою мали судити військових злочинців з настанням миру. Розробляючи післявоєнні закони, Уекслер мусив раз і назавжди з’ясувати — чи був Веннер-Ґрен агентом нацистів під час війни. Якщо так, то швед міг опинитися на лаві підсудних у Нюрнберзі.

Зважаючи, що поставлено на карту, Уекслер попросив ФБР провести детальні «дізнання» з Інґою і Полом Фейошем, які, на його думку, забрали б кілька днів, доки інші агенти полетіли б у Мехіко — допитати Веннер-Ґрена. «Соціальне і політичне життя міс Арвад, і в Європі, і в цій країні, такою мірою збігається з теорією її шпигунства на Веннер-Ґрена, що бажано доволі детально переглянути її доросле життя», — сказав Уекслер Гуверу{855}.

Аби підкреслити, якого детального звіту він очікував, Уекслер надіслав чотири листи з десятками пропонованих питань до Інґи стосовно приблизно на 15 різних епізодів{856}. Уекслер скерував службову записку Гуверу 26 лютого, але 27 лютого вона ще не надійшла у регіональний офіс Бюро в Лос-Анджелесі; тамтешні агенти вже поговорили з Інґою попереднього дня. Такий безлад супроводжував розслідування справи Інґи від початку до кінця.

Цікаво, що розмова 26 лютого, крім першого допиту у грудні 1941 року, була єдиною, коли ФБР напряму ставило запитання Інзі. Відтоді Бюро збирало інформацію про неї лише в різний спосіб прослуховуючи, ніколи не даючи їй шансу все пояснити, хоча Інґа двічі благала про зустріч із Гувером.

Цим новим «дізнанням» ні до чого не докопалися. Інґа знову пояснила, що була професійною журналісткою, спілкувалася з відомими нацистами лише через роботу і «в жодному разі не була їхньою прихильницею». Вона повторила, що її зв’язок із Веннер-Ґреном був тільки через колишнього чоловіка Пола Фейоша, а «ділові стосунки» того зі шведом ґрунтувалися винятково на антропології і ні на чому більше. Будь-які гроші, які давав Веннер-Ґрен, були платнею Фейоша за його роботу. Всі інші стосунки із Веннер-Ґреном чи його дружиною в Інґи були «лише дружні». Але вона додала, що «завдяки цим дружнім контактам могла б дізнатися про будь-які пронацистські погляди Веннер-Ґрена»{857}. Інґа підкреслила, що не бачила Веннер-Ґрена з 1942 року, і назвала Фейоша «палким американцем», який ніколи не зробить нічого поганого Сполученим Штатам{858}.

Під час дізнання Інґа жодного разу не згадала Джека. На питання, чи вона використовувала псевдонім «Барбара Сміт», Інґа «категорично це заперечила». І це було правдою: в Чарлстоні вона підписувалась «Барбарою Уайт». Щоб ще більше знеохотити агентів до подальшого розслідування своєї справи, Інґа вважала обов’язковим повідомити, що збирається вийти за Кейєна, якого називала «членом американських збройних сил, який якраз саме перебував у театрі бойових дій»{859}.

Хоча і трохи розчарований тим, що не отримав записку Уекслера до розмови з Інґою, Гувер усе ж вважав, що агенти виконали доручення і порушили більшість питань, потрібних Уекслеру. Більше ФБР не розмовляло з Інґою, а Уекслер більше цього не просив.

На початку березня в Нью-Йорку Фейоша допитували значно довше за Інґу — два дні. Як і Інґа стосовно нього, але не так галантно, Фейош теж намагався очистити її ім’я, погодившися, що її зв’язок із Веннер-Ґреном був «виключно дружнім і не мав іншого важливого підґрунтя». Розписавшись у власному незнанні своєї дружини і причин їхнього розлучення, Фейош назвав Інґу «фривольною», а про її перебування у нацистській Німеччині сказав, що «вона абсолютно була б нездатна написати щось справді серйозне»{860}.

З Фейошем ФБР також більше не розмовляло. Веннер-Ґрена видалили з «чорного списку» і після війни не висунули жодних звинувачень. У доповідній ФБР 1960 року, яку додали до справи, зазначалося, що «справжньою причиною» занесення шведа у «чорний список» стало те, що він — якби йому не завадили — мав усі шанси стати «економічним царем Мексики», а це йшло врозріз із діловими інтересами США і їхньої національної безпеки{861}.

Після цього Інґа вже не чула про ФБР. Війна наближалася до завершення, принаймні в Європі. Упродовж наступних десяти років до її справи додали лише кілька газетних вирізок, але вже не було ані прослуховувань телефону, ані жучків у квартирах. Але це не означало, що Інґа звільнилася від минулого. Час, проведений у нацистській Німеччині, продовжував переслідувати її, і у 1945 році коштував їй ще одного можливого шлюбу — не з Кейєном, а з чоловіком, якого таємно прослуховували як майбутнього прем’єр-міністра Великобританії.

Частина X
Прем’єр-міністри і ковбої
Розділ 63
«Самотня дівчина»

Ольга сварила Інґу за марнотратство, коли та незабаром по приїзді до Америки у