Петер Енглунд - Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

Потім командир частини зник, прихопивши кушингівський учорашній номер «Таймс». На питання Кушинга про газету офіцер, сховавши її за спиною, адресував хірурга до армійського повідомлення, що містилося на дверях їдальні. Кушинг уважав цей розшифрований документ з його кодовими словами і координатами абсолютно незрозумілим і був роздратований.

Ранок донесення ааа YAWL доповідає S. О. S. Відправлено

вгору навколо 5 a.m. Цей ранок до

ліворуч від CABLE і праворуч від LUCKS

фронт J.14. А.5.8 праворуч близько 5 a.m.

Пости близ J.14. А.7.4 пересунуті в пости

близ J.14. А.8.8 залишаються як і раніше забезпечені ааа (…)

Кушинг ліг спати близько півночі, удалині не вщухав артилерійський вогонь. А потім знову дахом намету затарабанив дощ.

За день Кушингу хтось повідомив, що між 23 липня і 3 серпня з трьох сусідніх шпиталів 17299 пацієнтів було відправлено на лікування в інше місце або виписано. (Кількість загиблих в цю цифру не входила.) У П'ятій армії було ще дванадцять подібних польових шпиталів.

165

Вівторок, 4 вересня 1917 року

Едуард Мослі їде екіпажем до Анкари

Сніданок пречудовий: ковбаски, печиво, чай, варення. Мослі щойно отримав посилку з дому. Ті, хто їх охороняють, їдять хліб, оливки, диню і цибулю. А потім вони всі разом залишають цей клопівник, крихітний заїжджий двір.

Він і ще один полонений, британець з переламом руки, якому дедалі гірше, отримали дозвіл їхати на возі з кіньми, але коли дорога піднімається вгору, вони змушені йти пішки, адже коні надто слабкі. Гірський схил укривають високі сосни. Бранців оточує великий загін кінних жандармів, зобов'язаних стежити за тим, щоб вони не втекли, а ще охороняти їх від нападу бандитів. Вони переправляються через водоспад.

Мослі взагалі-то мав намір утекти. Минулого літа він належав до групи військовополонених, які місяцями готували втечу з Кастамону. Їх план полягав у тому, що гірською стежкою вони дістануться Чорного моря, де на них чекав човен, заритий у пісок, без вітрила, але з веслами. Мослі навіть переодягався турком і здійснював спроби втечі, щоб з'ясувати, як їм краще обманути вартових. Після однієї з таких спроб його мало не зловили, і з того часу охорону посилили. Частина групи все ж утекла, але була (ймовірно) спіймана, після (можливого) зрадництва, або ж схоплена (що більш імовірно) через невдалу спробу видати себе за німців.

Однак зараз у Кастамону Мослі випустили з ув'язнення. Він усе ще страждає від важких наслідків блокади в Ель-Куті. Найсерйознішою недугою була потворна рана на спині, залишена осколком снаряда. Кілька хребців виявилися пошкодженими, і напади болю дошкуляли йому майже щоночі. Тепер він прямує до Анкари на лікування, йому потрібна допомога фахівця — цього разу виникла проблема із зором. Пил та сміття, що злітають із вибухами і потрапляють в очі, спричинили у нього хронічне запалення. Дотепер воно більше дратувало його, ніж становило серйозну небезпеку, але з плином часу могло стати загрозливим. Коли він отримав листа від друзів з МЗС, то зумів налякати ним коменданта і змусити його повірити, що у Лондоні узяли саме його, Мослі, персону під особливий контроль. Турецький офіцер улаштував його переїзд до Анкари. Сам Мослі вимагав, щоб його відправили на лікування до Константинополя. Він розраховував на те, що звідти буде простіше втекти.

Підйом угору тривав майже всю першу половину дня. До третьої години вони дісталися перевалу. Вершина гори тепер була зовсім поруч, оповита туманом. Вони зробили привал і пообідали. Потім почали спуск. Мослі зневажав Алі, офіцера, який очолював їх маленьку групу. Алі був запальним, властолюбним, агресивним і хоробрістю не вирізнявся, але вони намагалися підтримувати в ньому гарний настрій, щоразу пригощаючи його сигаретами. Мослі значно більше імпонував Мустафа, рядовий солдат, який охороняв їх. З ним вони відразу знайшли спільну мову і навіть почали поважати його, бо він, «простий турецький селянин», дуже страждав від малярії, але, незважаючи на це, віддано і покірно виконував свій обов'язок.

Стає спекотніше. І хоча Мослі з британцем знову їдуть у візку, поїздка від цього не стає приємнішою. Пече сонце, віз трясеться вибоїнами, коні зовсім слабкі, раз у раз спотикаються, падають, їм доводиться допомагати, упряж потребує ремонту, а один раз вони мало не з'їхали з дороги у прірву. У Мослі болять запалені очі, але він перебуває в гарному настрої. Він занотовує у своєму щоденнику: «Це були чудові дні, сповнені рухом; подорож, у якій заново відкривався світ; поїздка з сонного заціпеніння у світ мрій, від смерті до життя».

Дорогою він пригадує деталі подорожі, зокрема, коли їх, полонених, вели в Кастамону: там — хатина, там — млин, а там — розорений вірменський будинок. На ніч вони зупиняються на ще одному крихітному заїжджому дворі. Покуривши перед сном, вони влаштовуються на даху. Можливо, в будинку забагато клопів або просто душно.

Того самого дня Ангус Б'юкенен залишає ще один табір у джунглях, у якому панують духота і лютують хвороби. Він позначений, як С23. Б'юкенен пише:

Четвертого вересня батальйон вийшов з табору С23 і рушив у напрямку до таборів у Нарунійу і ліворуч від нього, щоб утримувати там позиції та змінити 8-й південноафриканський піхотний полк, солдати якого падали з ніг від втоми і хвороб, не в змозі оборонятися на передовій. Фізичне виснаження і лихоманка, що мене ятрить, поступово звели нанівець мою витривалість.

166

Понеділок, 10 вересня 1917 року

Ельфріда Кур готує омлет по-селянськи у Шнайдемюлі

Усі говорять тепер про їжу, про запаси. Ніхто не хотів би пережити ще одну «бруквяну» зиму, подібну до минулорічної. Льох на Альте-Банхофштрассе, 17, удалося набити картоплею (вони купили цілий віз у пана Кенцлера), була там і ріпа. Щоправда, майже не залишалося хліба і жирів. їжа як і раніше мізерна і одноманітна[251].

Ельфріда навчилася чудово готувати омлет по-селянськи: вони з братом дуже полюбили цю страву. Спочатку вона змащувала сковороду старою шкіркою від окосту. Потім солила, викладала скибочками картоплю й обережно обсмажувала її, щоб вона не підгоріла. Потім брала яйце і збивала його з водою, борошном, сіллю і