Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Згоден, його потрібно попередити. Тільки не прямо.

Майя кивнула, зрозумівши, який ряд питань піде, якщо вони прийдуть до батька і заявлять йому в лоб, що все знають.

 — Це буде нескладно влаштувати, — хитро долинуло з боку.

  Майя і Ельдар повернулись до Сави, яка хоч і відійшла від них, але не поспішала йти.

— Я можу підійти до нашого дорогого ректора. І сказати, що хочу написати статтю про золоті монети, про які ходять чутки по академії. Скажу, що хочу знати його думку з цього приводу. Швидше за все, професор Семироз заборонить мені це публікувати, — сумно зітхнула вона, — але зате знатиме.

 — Дуже добре, — кивнула Майя. — Зроби це, будь ласка.

 — Тільки за послугу я б теж дещо хотіла, — розпливлася в усмішці Сава. — Наприклад, розкажи мені, чим ви там...

Ельдар зігнув брову і виразно глянув на старшокурсницю, а потім на її сумку з обручем.

 — Хоча забудь, зроблю для вас це по-дружньому, — різко знітилася Сава.

Вона поспішила між книжкових рядів.

 — Якщо темний маг серед вчителів, персоналу або адептів, це буде скандал, — зауважив Ельдар, коли вони теж пішли до виходу. — На твого батька відразу накинуться розлючені батьки учнів.

 — Він зловить його, — впевнено сказала Майя. — Він завжди їх ловив, і зараз зловить.

***

Хитрість Сави здобула ефект вже на другий день. Під час першого уроку всіх адептів зібрали в актовому залі для важливого оголошення. За кафедрою стояв ректор, а за ним сиділи всі декани. Як зазвичай професор Семироз явився в темному плащі, що підкреслює світлу шкіру. Виглядав втомлено, з синцями під очима, але з непохитною твердістю в погляді чорних очей і рівною поставою. Коли справа стосувалася роботи, батько завжди тримався гордо і владно, не дозволяв собі показувати слабкості. Може, тому, що на минулій його роботі прояв слабкості означало загибель.

Майя сіла зі Стефаном на передніх рядах. Ельдара вона швидко знайшла поглядом — він сидів у компанії Яна на два ряди вище.

 — Адепти академії Тайлогос, — почав професор Семироз добре поставленим глибоким голосом, — у зв'язку з особливими обставинами рада Академії прийняла рішення скоротити навчальний процес на місяць. Тому іспити будуть проведені через три тижні перед святкуванням Сніжного хороводу. 

У залі відразу здивовано зашепотіли, але ректор припинив гул одним жестом руки.

 — Нехай це вас не лякає. Іспити будуть проведені з урахуванням внесених змін. З вас не будуть вимагати більше, ніж ви повинні були навчитися за цей час. Так що залишайтеся спокійними. Думайте так: чим раніше ми закінчимо навчання, тим довше у вас будуть зимові канікули.

Тут по залу пройшовся схвальний гомін.

 — До іспитів буде внесено ще одну умову, юні чарівники й чарівниці: після закінчення уроків вам не можна до вечора затримуватися в академії. І тим більше в місті. Не гуляйте одні по порожнім скверам або провулкам. Зараз нам потрібно бути особливо уважними та обережними. Але не піддаватися страху. Сподіваюся на вашу розсудливість.

Ректор подякував усім за увагу та сказав адептам повертатися до уроків. Шум і гамір накрив весь зал, адепти почали пробиратися до виходу. Майя чула обурене бурмотіння і радісні вигуки з приводу канікул. Для неї особисто це не дуже весела новина — у неї залишалося всього три тижні, щоб стати не гірше Лаури або Ельдара. І попри її успіхи, вона поки ще не настільки вміла.

Майя повернулася до Ельдара. Той їй підморгнув, мовляв, все буде добре, прорвемося.

 — Ось непруха, іспити перенесли, — почула вона голос Стефана. — Я тепер ще сильніше хвилюватимуся, як Бойову Магію здати. Ріаган каже, мені вдасться вбити демона тільки якщо він мною подавиться, — хлопець поплескав себе по повненькому животу.

 — Подавиться демон швидше Ріаганом, — зауважила Майя, згадавши фігуру великого одногрупника. — Менше слухай його балакання. Я бачила — ти вже добре фехтуєш.

Вони стали пробиратися до виходу за іншими.

 — Але професоре Семироз, це ж всі документи переписувати! — почула Майя засмучений голос Лісани.

Секретарка стояла перед ректором і виглядала розгубленою, навіть нещасною.

 — Я оплачу тобі додаткову роботу, — запевнив її начальник. — І продовжу відпустку.

Лісана поправила окуляри й угукнула, хоча ця новина її не сильно підбадьорила. Відчувши погляд Майї, професор Семироз повернувся. Зустрівшись з ним очима, дівчина напружилася. Лист, відправлений тітці Еммі, все ще викликав у неї питання. Чому він так впевнений, що його дочка повернеться до минулого життя?

 «Я не відступлю, батько. Не дозволю знову мене відіслати», — примружилася Майя.

Що б він там собі не думав, вона доведе, що гідна навчатися в його Академії.